Ісидор Аркадійович Аркін (1 червня 1904 — 12 листопада 1967) — радянський музикант, симфонічний диригент, композитор і музичний педагог. Народився у сім’ї Арона та Марії Яківни Аркіних; мав братів Семена й Аркадія. У 1945 році отримав звання заслуженого артиста Татарської АРСР, також був заслуженим діячем мистецтв Північно-Осетинської АРСР.
1927 року закінчив Харківський музично-драматичний інститут. Навчався диригування у Миколи Малька, а композиції — у Семена Богатирьова. Завідував музичною частиною українського театру в Ленінграді та був співорганізатором Державного українського театру «Жовтень».
У 1938–1939 роках працював диригентом симфонічного оркестру Воронезької філармонії. Працював у філармонійному симфонічному оркестрі під керівництвом Олександра Гаука. У 1944–1946 роках обіймав посади музичного керівника і головного диригента Казанського оперного театру. Був головним диригентом Таджицького музичного театру та симфонічних оркестрів у Воронежі й Іванові, очолював Державний симфонічний оркестр Північно-Осетинської АРСР.
Від початку 1950-х років жив і працював у Москві: був диригентом у Спілці кінематографістів СРСР, викладав диригування та керував симфонічним оркестром музичного училища при Московській консерваторії. Писав статті про підготовку оркестрових музикантів, створював масові й дитячі пісні, а також музику до театральних вистав, зокрема «Яблуневий полон» Івана Дніпровського та «Комуна степу» Миколи Куліша. Похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.