Іван Карабиць
Іван Карабиць — радянський та український композитор, диригент і музичний педагог. Він народився 17 січня 1945 року в грецькій родині в селі Ялта, нині в Донецькій області. У ранньому дитинстві переїхав із батьками; згодом жив у Торецьку, Бахмуті та Києві, а також гастролював.
У 1971 році закінчив Київську консерваторію імені Петра Чайковського за фахом композиція, навчався в класі Бориса Лятошинського. У 1975 році завершив аспірантуру під керівництвом Мирослава Скорика. У 1968–1975 роках диригував Ансамблем пісні й танцю в Києві. Був професором Національної музичної академії України, а в 1989–2001 роках — музичним директором міжнародного фестивалю «КиївМузикФест».
У ранніх творах Карабиць експериментував із додекафонією, зокрема в камерній музиці. У 1970–1980-х роках він звертався до симфонічних і вокально-симфонічних жанрів. Серед його творів — концерт для хору, солістів і симфонічного оркестру «Сад божественних пісень» на слова Григорія Сковороди, опера-ораторія «Київські фрески», три концерти для оркестру, три фортепіанні концерти та музика до кінофільмів і мультфільмів. У пізніших композиціях поєднував різні сучасні композиторські техніки з елементами неокласицизму, необароко, неоімпресіонізму та джазу.
Карабиць став лауреатом телевізійного фестивалю «Пісня-81» і всесоюзного конкурсу композиторів, а також мав звання заслуженого діяча мистецтв УРСР і народного артиста УРСР. Помер 20 січня 2002 року в Києві; похований на Байковому кладовищі.