Іван Шмельов — радянський естрадний співак, лауреат ІІ Всесоюзного конкурсу артистів естради, що відбувся у Москві 1946 року. Народився 14 червня 1912 року у Воронежі в родині робітника-клепальника паровозоремонтного заводу Дмитра Шмельова та домогосподарки Єлизавети Шмельової.
Після закінчення семирічної школи та фабрично-заводського училища працював слюсарем на паровозоремонтному заводі. Брав участь у заводському агітаційному естрадному колективі «Синя блуза». Згодом навчався вокалу у Воронезькому музичному технікумі, який закінчив 1935 року в класі І. І. Березнеговського, а потім продовжив освіту на відділенні сольного співу Московської консерваторії імені Петра Чайковського у класі професорки Ксенії Дорліак.
Ще студентом останнього курсу Шмельов був прийнятий до музичного театру імені Немировича-Данченка, де виконав низку головних партій. Мав рідкісний м’який і теплий тембр голосу. Як естрадний виконавець співав народні пісні, ліричні пісні радянських авторів і джазові композиції; 1940 року став солістом ансамблю пісні й танцю.
До його репертуару входили «Темна ніч», «Суворо шумів Брянський ліс», «Заповітний камінь» і «Три танкісти». Він першим виконав пісні «Козаки в Берліні», «Мені безмежно жаль», «Стежки-доріжки», «Про героя», «Ходили ми походами», «Як біля Волги-ріки», «Це було у Краснодоні», «Ленінські гори», «Сормовська лірика», «Про ліхтарик», «Ех, дороги…» та «Пісенька про чибіса».
У повоєнні роки був солістом Всесоюзного радіо, а пізніше — Гастрольбюро СРСР. Концертував у багатьох містах країни та гастролював за кордоном. Помер 30 травня 1960 року у Москві; похований у колумбарії Донського монастиря.