Іван Соколов

Іван Глібович Соколов — російський композитор, піаніст і музикознавець. Народився 29 серпня 1960 року в Москві в родині історика античного мистецтва Г. І. Соколова.

У 1978 році закінчив Музичне училище імені Гнесіних у класі фортепіано І. І. Наумової. У 1983 році завершив навчання в Московській державній консерваторії одразу за двома спеціальностями: як композитор — на теоретико-композиторському факультеті в класі професора М. М. Сидельникова, і як піаніст — на фортепіанному факультеті в класі професора Л. М. Наумова. У 1986 році закінчив асистентуру-стажування Московської консерваторії під керівництвом професора М. М. Сидельникова.

Соколов веде активну педагогічну й просвітницьку діяльність. Від 1988 року викладає в Московській державній консерваторії імені П. І. Чайковського, працював на кафедрі інструментовки та читання партитур, а з 2005 року — на кафедрі міждисциплінарних спеціалізацій музикознавців. Він читає курс «Теорія музичного змісту», веде факультатив із фортепіанної музики XX—XXI століть, а також викладав у Російській академії музики імені Гнесіних і в навчальних закладах при Московській консерваторії.

Широку популярність здобув його авторський цикл лекцій «Від Баха до наших днів», що складається з 280 випусків. Також він працює над новими лекційними курсами, присвяченими зв’язку музики з живописом і поезією та осмисленню музики і часу. Соколов проводить лекції-концерти в музеях і концертних залах Москви, а 2021 року за підсумками опитування газети «Музыкальное обозрение» йому було присвоєно звання «Просвітитель року».

Від 1990 року він є членом Асоціації сучасної музики, а з 1987 року — членом Спілки композиторів СРСР, згодом Спілки композиторів Росії. Із 2012 року в Москві проводяться Соколовські фестивалі, присвячені його творчості як композитора, піаніста і музикознавця. У 2017 році в Державному інституті мистецтвознавства було захищено кандидатську дисертацію Наталії Ручкіної, присвячену його композиторській творчості та становленню «простого» стилю. Від 2018 року за його творчістю проводиться Міжнародний мультимедійний конкурс піаністів і музикознавців «Земля і Небо».

Композиторська спадщина Івана Соколова охоплює сценічні твори, камерну, вокальну, хорову, фортепіанну та сольну інструментальну музику. Серед його сценічних і великих творів — «Криптофоніка», «Чудо любить п’яти гріти», «Обезьяна и золотой мяч», «Короткие послания и размышление о них» і Концерт для фортепіано з оркестром. Він створив численні сонати, тріо, квартети, квінтети, п’єси для флейти, скрипки, віолончелі, альта, кларнета та інших інструментів, а також твори для голосу й ансамблю.

Помітне місце у його доробку посідає вокальна й хорова музика: романси на вірші Федора Тютчева, Андрія Платонова, Валерія Брюсова, Афанасія Фета, твори на слова Геннадія Айгі, Миколи Заболоцького та інших авторів. Він написав понад 150 романсів на вірші російських поетів, а також дитячі пісні, кантати і хорові концерти. У фортепіанній музиці відомі такі твори, як «Евангельские картины», «Эскизы», «Три ноктюрна», «Шесть интермеццо», «Шесть утешений», «16 пейзажей» та «Шесть музыкальных моментов».

Творчість Соколова стала предметом музикознавчих досліджень і наукових публікацій. Сам композитор публічно наголошував: «Я себе по-прежнему называю композитором!». Його лекції, музика і нотний архів доступні в цифровому просторі, що підкреслює його значну роль не лише як автора, а й як популяризатора класичної музики.