Іван Вишнеградський
Іван Вишнеградський — російський і французький композитор, один із піонерів чвертьтонової музики. Він народився 16 травня 1893 року в Санкт-Петербурзі. Музику почав писати у сімнадцять років; навчався на філософському факультеті Санкт-Петербурзького університету та вивчав композицію в консерваторії у Миколи Соколова.
У травні 1912 року Вишнеградський дебютував як композитор із твором «Релігійне й траурне анданте», який не зберігся. Його прем’єра відбулася у Павловську в 1913 році. Першим зрілим твором стала написана на власний текст композиція «День буття» (1916–1917). Після її завершення він почав розробляти музику з мікроінтервалами, зокрема чвертьтонами. 7 листопада 1918 року створив «Чотири фрагменти» для фортепіано, а того самого дня — версію для двох фортепіано, налаштованих із різницею в чверть тону.
Вишнеградський вважав Олександра Скрябіна своїм головним духовним наставником у музиці. У 1919 році написав музику до вистави «Макбет» Великого драматичного театру. У 1920 році виїхав із Петрограда, щоб зустрітися з виробниками фортепіано в Парижі й Берліні та знайти спосіб створити інструмент для виконання ультрахроматичної музики. У 1922–1923 роках часто бував у Берліні, де потоваришував із композитором Алоїсом Габою, який також працював із чвертьтоновою музикою.
У середині 1920-х років композитор зосередився на творчості й теоретичних дослідженнях. Він писав для чвертьтонового фортепіано, створював струнні квартети, хорові твори й пісні. Оскільки піаністи ще не опанували потрібної техніки, його музику було складно виконувати. У 1926 році в Парижі відбувся перший концерт із його творами для двох фортепіано, налаштованих із різницею в чверть тону. У 1937 і 1945 роках у Парижі пройшли успішні концерти його музики. Вишнеградський познайомився з Олів’є Мессіаном, Анрі Дютійо та П’єром Булезом; Булез неодноразово виконував його твори.
Після 1950 року Вишнеградський писав для оркестру й хвиль Мартено, а також цікавився ранньою електроакустичною музикою. У 1958 році в Парижі він познайомився з Хуліаном Каррільйо, чия система охоплювала п’ятнадцять фортепіано з різним налаштуванням; згодом Вишнеградський написав для цих інструментів кілька творів. Серед його композицій — симфонія «Так говорив Заратустра», «Космос», «24 прелюдії» та три струнні квартети. Його твори виконували нечасто.
У 1977 році в Парижі його учениця, піаністка Мартін Жост, організувала перший офіційний концерт музики композитора. Наступного року відбулася прем’єра «Дня буття». Останній твір Вишнеградського, Струнне тріо, замовлене Радіо Франції у 1979 році, залишилося незавершеним; його дописав Клод Балліф. Композитор помер 29 вересня 1979 року в Парижі й був похований разом із дружиною на кладовищі Баньє.