Жан Катуар
Жан Катуар — французький композитор і теоретик музики. Народився 1 квітня 1923 року в XVI окрузі Парижа в родині вихідців із Росії; його мати мала німецьке походження. Він був двоюрідним онуком композитора Георгія Катуара.
Катуар закінчив Паризьку консерваторію Сергія Рахманінова. Наприкінці 1940-х років відвідував клас Олів’є Мессіана, а також слухав його лекції у США. Не прийнявши ані музичних засад наставника, ані поширених тоді традицій французької музики, пов’язаних із Дебюссі та Шенбергом, він залишався осторонь публічного музичного життя.
Композитор багато викладав; серед його учнів був Домінік Дюпраз. Його музику виконували нечасто, а перший запис творів Катуара, виданий разом із музикою Гільдеґарди Бінгенської, з’явився 1999 року.
Катуар називав близькими собі серед французьких композиторів Еріка Саті, а серед російських — Модеста Мусоргського, Олександра Скрябіна та Сергія Прокоф’єва. Він створив близько 600 творів, зокрема кілька десятків духовних композицій — органних і хорових. У його творчості були два періоди мовчання: 1959—1960 та 1989—1990 роки.
У численних есеях Катуар розвинув власну філософію «нового звучання», або «слухових видінь». Її джерелами він вважав ранню середньовічну європейську музику, зокрема школу Нотр-Дам і Перотіна, а також тибетське музикування. Важливе місце у цій концепції посідали музична статика та ритуальне повторення; дослідники зближують його творчість із сакральним мінімалізмом Генрика Гурецького та Арво Пярта.
В останні роки творчість Катуара активно популяризували представники Нової консонантної музики, а його духовні й світські твори стали виконувати частіше. 2004 року вийшов запис його реквіємів разом із спорідненими творами Ґабрієля Форе та Еріка Саті. Жан Катуар помер 9 листопада 2005 року у XV окрузі Парижа.