Йоганнес Гендрікус Сікемейєр, відомий як Йог. Г. Сікемейєр, — нідерландський піаніст і передусім педагог гри на фортепіано. Народився 16 червня 1838 року в Амстердамі.
Він був сином Йогана Генріха Сікемейєра, уродженця Оснабрюка, та Гертрейди Янсен. Батько тримав кавʼярню, а мати викладала фортепіано за адресою Кальверстрат 85. Сікемейєр одружився з Катаріною Христиною де Йонг, яка померла 1906 року. Його прийомний син Піт де Ваардт навчався у нього та згодом став піаністом.
У 1853–1857 роках Сікемейєр навчався в Брюссельській королівській консерваторії за фінансової підтримки родини й друзів музики. Його викладачем був Леопольд Годіно; 1855 року він здобув першу премію. Ще студентом здійснював концертні та мистецькі подорожі.
Повернувшись до Нідерландів, 1857 року оселився в Роттердамі. Він і надалі гастролював, а від сезону 1866/1867 викладав фортепіано в музичній школі Товариства сприяння музичному мистецтву, якою керував Вольдемар Баргіль. У 1882 році відзначив 25-річчя мистецької діяльності, а від сезону 1895/1896 також став директором цієї школи.
Сікемейєр, чиїм девізом були слова «Багато покликаних, та мало обраних», був тісно повʼязаний із Роттердамом і відхилив пропозиції консерваторій у Женеві 1873 року та Амстердамі 1877 року. За свою працю 1906 року його призначили кавалером ордена Оранських-Нассау.
Останні роки життя провів у Гарлемі, у будинку прийомного сина на вулиці Клейне Гаут, 17. Помер там 16 січня 1920 року. Його поховали на загальному кладовищі Кросвейк у Роттердамі; у червні 1921 року на могилі відкрили памʼятник роботи скульптора Сімона Мідеми — обеліск із медальйоном із портретом покійного.