Джон Вільямс
Джон Таунер Вільямс — видатний американський композитор і диригент, один із найуспішніших та найвпливовіших кінокомпозиторів в історії. Він народився 8 лютого 1932 року в нью-йоркському Квінзі в родині джазового ударника Джонні Вільямса, який грав у Raymond Scott Quintet; музичне середовище родини суттєво вплинуло на його ранній розвиток. У 1948 році сім'я переїхала до Лос-Анджелеса, де майбутній композитор навчався в Північно-Голлівудській вищій школі, яку закінчив 1950 року. Його стиль поєднує риси романтизму, імпресіонізму та атональної музики зі складною оркестровкою, що зробило його партитури впізнаваними далеко за межами кінематографа.
Музична освіта Вільямса продовжилася в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі, Лос-Анджелеському міському коледжі та на приватних уроках у Маріо Кастельнуово-Тедеско. У 1951 році він вступив до ВПС США, де грав на фортепіано й басі, а також служив аранжувальником і диригентом оркестру; під час служби навчався й на музичних курсах в Університеті Аризони. Після завершення служби Вільямс переїхав до Нью-Йорка, де навчався у Джульярдській школі в класі фортепіано Розіни Левіної, паралельно працюючи джазовим піаністом у клубах. Спершу він мріяв про кар'єру концертного піаніста, однак згодом вирішив зосередитися на композиції.
Повернувшись до Лос-Анджелеса, Вільямс працював оркеструвальником на кіностудіях і співпрацював із такими майстрами, як Франц Ваксман, Бернард Геррман, Альфред Ньюман і Генрі Манчіні. Як студійний піаніст і сесійний музикант він виконував партії для відомих фільмів, зокрема «Квартира» та «Вестсайдська історія», а також записував джазові альбоми під ім'ям Джонні Вільямс. На початку кар'єри він писав музику для телебачення, зокрема до серіалів «Загублені в космосі», «Тунель часу», «Країна велетнів» та «Неймовірні історії», а його перші роботи для кіно з'явилися ще наприкінці 1950-х років.
Поступовий перехід від телебачення до великого кіно приніс йому перше широке визнання у 1960–1970-х роках. До ранніх помітних робіт композитора належать «None but the Brave», «Долина ляльок», «Прощавай, містере Чіпсе», «Образи», «Ковбої» та «Довге прощання». Значний успіх прийшов також завдяки музиці до фільмів-катастроф Ірвіна Аллена, зокрема «Пригода „Посейдона“», «Землетрус» і «Пекло в піднебессі». Саме в цей період сформувався його підхід до великої симфонічної кіномузики, який згодом визначив звучання голлівудських блокбастерів.
Особливе місце в кар'єрі композитора займає багаторічна співпраця зі Стівеном Спілбергом, що розпочалася у 1974 році з фільму «Шугарлендський експрес». Відтоді Вільямс написав музику майже до всіх повнометражних стрічок режисера. Їхній творчий тандем подарував світові партитури до «Щелеп», «Близьких контактів третього ступеня», «Інопланетянина», «Імперії сонця», «Гука», «Парку юрського періоду» та його продовження «Загублений світ: Парк юрського періоду», «Амістада», «Врятувати рядового Раяна», «Спіймай мене, якщо зможеш», «Бойового коня», «Лінкольна» і «Фабельманів». Музика Вільямса часто ставала невід'ємною частиною драматургії фільмів Спілберга; показовим є випадок з «Інопланетянином», фінальну сцену якого режисер монтував під уже написану музику композитора.
Окремою вершиною їхньої співпраці став фільм «Список Шиндлера». Після перегляду чорнового монтажу Вільямс настільки емоційно сприйняв стрічку, що вагався, чи зможе написати до неї музику; згодом він створив одну зі своїх найзнаменитіших партитур, а головну тему виконав скрипаль Іцхак Перлман. Не менш вагомою стала й музика до «Близьких контактів третього ступеня», де п'ятинотний мотив перетворився на ключовий елемент самої кінорозповіді, виконуючи роль музичного сигналу спілкування з іншопланетянами.
Не менш значущою є співпраця Вільямса з Джорджем Лукасом над всесвітом «Зоряних війн». Його симфонічні партитури, наповнені лейтмотивами для персонажів та подій, стали еталоном музичного супроводу в жанрі фантастики. Саундтрек до «Зоряних війн» очолив список AFI найкращих кінопартитур в історії, а Бібліотека Конгресу США внесла його до Національного реєстру звукозаписів як культурно, історично та естетично значущий твір. Важливе місце у його доробку посідає й музика до пригодницької серії про Індіану Джонса: від «У пошуках втраченого ковчега» до пізнішого фільму «Індіана Джонс і реліквія долі» 2023 року. Створений ним «Марш рейдерів» став однією з найупізнаваніших тем у пригодницькому кіно.
Серед інших найвідоміших робіт Вільямса — музика до фільмів «Супермен» та двох його продовжень, перших двох частин «Один вдома», перших трьох фільмів про Гаррі Поттера, а також до стрічок «А.І. Штучний розум» і «Війна світів». Поза межами співпраці зі Спілбергом і Лукасом він писав музику для режисерів Вільяма Вайлера, Альфреда Гічкока, Браяна Де Пальми, Клінта Іствуда, Олівера Стоуна, Кріса Коламбуса, Рона Говарда, Альфонсо Куарона та інших. Загалом Вільямс створив музику до дев'яти з двадцяти п'яти найкасовіших фільмів в історії американського прокату.
Окрім кіно, Вільямс написав численні концертні твори, концерти для солістів та оркестру й музику для великих телевізійних і спортивних проєктів. Він створив тему для літніх Олімпійських ігор 1984 року, музику для NBC Sunday Night Football, тему «The Mission», яка використовувалася в новинних програмах, а також заставки для циклу Great Performances. З 1980 по 1993 рік він працював головним диригентом Бостонського естрадного оркестру, де нині залишається почесним диригентом.
Вільямс є п'ятикратним лауреатом премії «Оскар» за музику до фільмів «Скрипаль на даху», «Щелепи», «Зоряні війни. Епізод IV. Нова надія», «Інопланетянин» і «Список Шиндлера». Загалом він має 54 номінації на «Оскар», що робить його другим за кількістю номінацій в історії премії після Волта Діснея і найномінованішим композитором в її історії. Також він став найстаршим номінантом на «Оскар» в будь-якій категорії, отримавши номінацію у 91-річному віці. У його доробку — чотири премії «Золотий глобус», сім нагород BAFTA, три «Еммі» та 27 премій «Греммі».
Творчість композитора відзначена численними почесними нагородами. Він увійшов до Зали слави авторів пісень, Зали слави Hollywood Bowl та Американської зали слави класичної музики. У 2004 році Вільямс був удостоєний Kennedy Center Honors, у 2009 році отримав Національну медаль США за внесок у мистецтво, а в 2016 році — премію AFI за життєві досягнення. У 2022 році королева Єлизавета II надала йому почесне лицарське звання за заслуги перед кіномузикою. Навіть у поважному віці Джон Вільямс продовжує активну творчу діяльність, залишаючись знаковою фігурою у світі музики та кіно.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.