Юзеф Гофман — американський піаніст і композитор польського походження. Він народився 20 січня 1876 року в Подгуже, поблизу Кракова, у родині музикантів: його батько Казимир був піаністом, а мати співала в краківській опереті. Гофман почав брати уроки музики в батька у віці трьох років і ще змалку виступав як піаніст та композитор.
Після гастролей Європою 29 листопада 1887 року він дебютував у США в театрі «Метрополітен-опера»: виконав Перший концерт Бетховена й імпровізував на запропоновані слухачами теми. Американський промисловець Альфред Кларк надав родині кошти, завдяки яким Гофман зміг продовжити навчання в Європі. Серед його вчителів були Моріц Мошковський та Антон Рубінштейн; останній став його єдиним приватним учнем і суттєво вплинув на його творчі погляди.
Від 1894 року Гофман знову виступав перед публікою вже як зрілий артист. Після виконання Четвертого концерту Рубінштейна в Гамбурзі під керуванням самого композитора той вирішив припинити уроки. На межі століть Гофман був одним із найбільш затребуваних піаністів світу й гастролював у Великій Британії, Росії, США та Південній Америці.
У 1914 році Гофман емігрував до США, де згодом отримав громадянство. У 1924–1938 роках він очолював щойно заснований Кертісівський інститут музики у Філадельфії. За його керівництва заклад здобув міжнародне визнання й став осередком підготовки багатьох музикантів. Гофман активно концертував до початку 1940-х років; його останній концерт відбувся в Нью-Йорку 1946 року.
Гофмана вважають одним із провідних піаністів XX століття. Його репертуар охоплював переважно музику першої половини XIX століття — від Бетховена до Ліста; особливе місце в програмах посідали твори Шопена. Сучасну йому музику він виконував рідко, зокрема не грав Третій фортепіанний концерт Сергія Рахманінова, присвячений йому. У 1887 році Гофман став одним із перших музикантів, чиє виконання записали на фонограф; пізніші записи здебільшого збереглися з концертних виступів.
Гофман написав близько ста творів, які публікував під псевдонімом Мішель Дворський, а також дві книжки про фортепіанне виконавство — «Поради молодим піаністам» і «Фортепіанна гра». В останні роки життя він займався розробками у сфері звукозапису й механіки та отримав кілька десятків патентів, зокрема на вдосконалення фортепіанного механізму й автомобільні пристрої. Помер у Лос-Анджелесі 16 лютого 1957 року.