Йозеф Карбулька

Йозеф Карбулька — музикант, композитор, скрипаль, диригент і педагог чеського походження. Він народився 23 липня 1866 року в Празі, що тоді входила до складу Австрійської імперії. Дитинство і юність провів у Празі, музикою почав займатися з шести років, а вже в десять уперше виступив з оркестром під керівництвом свого батька.

У чотирнадцятирічному віці Карбульку прийняли до Празької консерваторії в клас Антона Бенневіца. У 1885 році він блискуче закінчив консерваторію, отримавши диплом «видатного соліста й оркестранта». Після завершення навчання протягом року служив в армії капельмейстером, а згодом був запрошений до Італії як соліст і концертмейстер оркестру. Його концерти успішно відбувалися в Мілані, Флоренції, Неаполі, Венеції та інших містах.

З 1892 року він викладав гру на скрипці в Музичній академії Загреба, а з 1893 року став придворним солістом чорногорського князя Ніколи I Петровича, майбутнього короля Чорногорії. У 1895 році Карбулька прийняв запрошення працювати в музичному училищі Одеського відділення Імператорського російського музичного товариства. Саме його діяльність разом із працею Йозефа Пермана та Франтішека Ступки сприяла становленню одеської скрипкової школи наприкінці XIX століття. Серед учнів його класу був, зокрема, майбутній радянський музичний педагог і скрипаль Петро Столярський.

У 1903 році Йозеф Карбулька переїхав до Миколаєва, де став старшим викладачем музичного училища Миколаївського відділення Імператорського російського музичного товариства. Тут він очолив квартет відділення, брав участь у тріо педагогів училища, активно виступав як скрипаль-соліст, камерний ансамбліст і диригент. Під його керівництвом помітно поліпшилася робота камерного оркестру училища; він також створив різні ансамблі та унісони скрипалів — від початківців до старшокурсників і випускників.

У 1907 році Карбулька очолив Миколаївське музичне училище. За його керівництва значно розширилися концертна та просвітницька напрями діяльності закладу. Він заснував класи віолончелі та дерев’яних духових інструментів, провів реформу класу сольного співу, а також домігся безоплатного навчання в училищі. У Миколаєві він потоваришував з українським композитором Миколою Аркасом і був одним із перших слухачів, а іноді й виконавцем деяких його творів. Концерти квартету Миколаївського відділення знайомили публіку з музикою російських, українських і чеських композиторів, зокрема з аріями з опери «Катерина», романсами та українськими народними піснями в обробці Аркаса.

Як композитору Карбульці належать два концерти, «Словацька рапсодія» і «Романс» для скрипки з оркестром, а також «Гавот», «Безперервний рух», «Листок з альбому» для скрипки соло та інші твори. Після Жовтневої революції він залишився на посаді директора і педагога Миколаївського музичного училища. У цей період організовував лекції-концерти та концертні бригади для робітників, солдатів і матросів, популяризуючи музичне мистецтво серед широкої аудиторії.

Помер Йозеф Карбулька 14 лютого 1920 року. Похований у Миколаєві, однак його могила не збереглася. Його ім’я пов’язане з розвитком скрипкової педагогіки в Одесі та Миколаєві, а також із помітним розширенням музичного життя Півдня України на межі XIX і XX століть.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.