Юзеф Венявський — російсько-польський піаніст, композитор і музичний педагог. Він народився 23 травня 1837 року в Любліні й помер 11 листопада 1912 року в Брюсселі.
Навчався в Паризькій консерваторії у П’єра Циммермана й Антуана Мармонтеля, а композиції та камерного ансамблю — у Шарля Валантена Алькана. З 1853 року займався у Веймара у Франца Ліста, а згодом удосконалював композиторську майстерність у Берліні під керівництвом Адольфа Бернгарда Маркса. З дитинства багато концертував у Франції та інших європейських країнах, зокрема виступав у дуеті з братом Генриком.
У 1866–1869 роках Венявський був професором Московської консерваторії. Від 1870 року жив і працював у Варшаві, став одним із засновників Варшавського музичного товариства, а в 1875–1877 роках очолював його. Від 1878 року й до кінця життя викладав у Брюссельській консерваторії. Як піаніст пропагував музику Фридерика Шопена: виконував усі його етюди й давав концерти, повністю присвячені його творам. Також виступав в ансамблях із Йозефом Йоахімом, Леопольдом Ауером та Альфредо П’ятті.
У доробку Венявського переважають фортепіанні етюди, вальси, полонези, мазурки й балади. У своїй творчості він поєднував традицію Шопена з гармонічними та композиційними новаціями свого часу. Серед його масштабних творів — Симфонія ре мажор, тв. 49 (1890), Фортепіанний концерт соль мінор, тв. 20 (1859), сонати для скрипки й фортепіано та для віолончелі й фортепіано, а також увертюра «Вільгельм Мовчазний», тв. 43 (1887). Більшість опублікованих творів композитора записано; серед них є й видані записи його фортепіанних творів, симфонії та увертюри.
Організації
1