Карен Корнієнко

Карен Сергійович Корнієнко — російський піаніст і композитор-транскриптор, лауреат фортепіанних конкурсів імені С. Рахманінова та А. Скрябіна. Народився 1974 року в Астрахані.

Музичну школу закінчив у Дніпропетровську. У 15 років переїхав із Дніпропетровська до Москви, де вступив на теоретичне відділення Академічного музичного училища при Московській консерваторії. На другому курсі перевівся на фортепіанне відділення, яке закінчив у класі Г. Н. Єгіазарової.

Після закінчення училища 1993 року став студентом Московської консерваторії, спочатку навчався у класі Є. В. Малініна, а потім у В. В. Горностаєвої. У 1998–2000 роках був асистентом-стажистом Московської консерваторії.

У 1995 році, під час навчання в консерваторії, здобув третю премію на I Міжнародному конкурсі піаністів імені А. Н. Скрябіна. Через два роки став володарем Гран-прі II Міжнародного конкурсу піаністів імені С. Рахманінова, хоча рішення журі щодо присудження цієї нагороди не було одностайним і не дістало підтримки частини суддів та спонсора — онука композитора. Також він є переможцем II Міжнародного конкурсу імені С. Рахманінова (Москва, 1997), лауреатом I і II Міжнародних конкурсів імені А. Скрябіна (Нижній Новгород, 1995; Москва, 2000) та лауреатом Міжнародного фонду «Нові імена».

Корнієнко є солістом Московської державної академічної філармонії. Гастролював у Росії, Україні, Німеччині, Франції, Австрії, Італії та Кувейті. У свої концертні програми включає власні фортепіанні транскрипції класичних симфонічних творів.

Серед його робіт — фортепіанні сюїти на музику Чайковського «Лебедине озеро» і «Лускунчик», а також «Три казкові картини» Лядова. Сюїту з «Лускунчика» він написав для дочки своєї дружини Вероніки — юної піаністки Аліни Коршунової, яка не встигла її виконати, померши від раку. Свій перший концерт у залі імені П. І. Чайковського музикант присвятив її пам’яті.

У 2011 році Карен Корнієнко став одним з авторів-транскрипторів, запрошених для виконання сольних програм у межах IV Міжнародного фестивалю «Фортепіанна транскрипція: історія і сучасність». До програми увійшли сюїти «Лебедине озеро», «Три казкові картинки для симфонічного оркестру», а також фантазія на теми симфонічної поеми Чайковського «Франческа да Ріміні», що виконувалася вперше.