Катерина Чемберджі
Катерина Чемберджі — радянська і німецька піаністка, композиторка, кінокомпозиторка та музична педагогиня. Народилася 6 травня 1960 року в Москві. Із 1990 року живе в Німеччині, мешкає в Берліні.
У 1983 році закінчила Московську консерваторію за фахом композиторки. Серед її викладачів були Микола Корндорф і Юрій Холопов. У 1984–1990 роках викладала в Гнесінській академії. Її мати — філологиня, перекладачка й письменниця Валентина Чемберджі. Катерина Чемберджі — онука композиторів Зари Левіної та Миколи Чемберджі.
Вона виступає як піаністка; її репертуар охоплює твори Гайдна, Шумана, Ліста, Глінки, Брамса, Ріхарда Штрауса, Гіндеміта, Бартока, Мартіну та Прокоф’єва. Серед виконавців її музики — Олег Каган, Наталія Гутман, Василь Лобанов, Едуард Бруннер, Патрік Галлуа, Мієко Канесуґі та Себастьян Клінґер.
Серед її творів — «Хайку» для фортепіано (1983), тріо для фортепіано, скрипки й віолончелі (1986), дитяча опера «Слоненя» (1990), тріо «Гайдельберзьке» (1991), «Спогади про Фінляндію» для струнного квартету (1992), «День і ніч» для фортепіано (1995), «Лабіринт» (1996) і дитяча опера «Макс і Моріц» (1998). Пізніші твори включають струнний квартет № 2 за Рільке (2000), «Протистояння» для ансамблю (2003), «Прощальні пісні» на вірші Рільке (2006) і дитячу оперу «Врятуйте Плутона!» (2007).
Чемберджі пише музику для кіно. Вона створила музичний супровід до фільму Олександра Зельдовича «Воїтелька» та фільму Сергія Юрського «Чернов» (1990). Також написала музику до телевізійних передач Володимира Познера: «Одноповерхова Америка» (2008), «Тур де Франс» (2010), «Їхня Італія» (2011), «Німецька головоломка» (2013), «Англія загалом і зокрема» (2014), «Єврейське щастя» (2015), «У пошуках Дон Кіхота» (2017), «Най-най-най» (2018) та «Японія. Зворотний бік кімоно» (2020). У передачі «Німецька головоломка» вона також взяла участь як одна з героїнь.