Казімеж Вілкомірський
Казімеж Вілкомірський — польський композитор, диригент, віолончеліст і музичний педагог. Народився 1 вересня 1900 року в Москві. Був сином Альфреда Вілкомірського та братом Ванди Вілкомірської.
У 1911–1917 роках навчався в Московській консерваторії: віолончелі — у А. Е. фон Глена, композиції — у Михайла Іполитова-Іванова. Також приватно займався композицією з Болеславом Яворським. Згодом продовжив навчання у Варшаві в Романа Статковського з композиції та Еміля Млинарського з диригування.
Від 1913 року виступав у сімейному фортепіанному тріо із сестрою Марією та братом Міхалом. У 1919–1921 роках грав в оркестрі Варшавської опери. У 1930–1939 роках був учасником Польського квартету Ірени Дубіської, а в 1945–1947 роках — Квартету імені Шимановського. Також виступав як віолончеліст; уперше гастролював у СРСР 1946 року.
У 1934–1939 роках очолював Гданську консерваторію. У 1945–1947 роках був першим ректором Лодзької консерваторії. У 1952–1957 роках керував Гданською філармонією та оперним театром, а також був професором Вищої музичної школи в Сопоті. Від 1957 року обіймав посади директора й головного диригента опери у Вроцлаві. 1971 року опублікував книгу спогадів. Помер 7 березня 1995 року у Варшаві.