Христофор Кушнарьов
Христофор Степанович Кушнарьов — вірменський радянський композитор, музикознавець і педагог, професор Ленінградської консерваторії та засновник Ленінградської (Санкт-Петербурзької) поліфонічної школи. Народився 4 червня 1890 року в Сімферополі у вірменській родині. Помер 25 січня 1960 року в Ленінграді.
Після закінчення школи вступив на біологічне відділення Петроградського університету, яке успішно закінчив 1916 року. У 1925 році завершив навчання у Ленінградській консерваторії за класом композиції Олександра Житомирського. Від того ж року викладав у консерваторії, а 1939 року став професором; очолював кафедри композиції та поліфонії. Серед його учнів були Гаяне Чеботарян і Арутюн Оганесян. У 1944—1949 роках керував сектором історії та теорії музики Академії наук Вірменської РСР.
Кушнарьов розвинув учення про лад і поліфонію та створив метод комплексного аналізу народної музики. Значну частину його наукової праці присвячено вірменській народній музиці: він досліджував походження й багатовіковий розвиток вірменської монодії у зв’язках із культурами давніх народів Близького Сходу й Закавказзя, визначав спільні стильові та композиційні риси її різних гілок. Працюючи у Вірменії, зібрав і вивчив численні зразки народної музики. Як педагог сприяв оновленню програм і методів викладання музично-теоретичних дисциплін та виховав композиторів і музикознавців різних національних шкіл.
Серед його музичних творів — музика до драматичних вистав «Завтра», «Троянда і хрест» і «Шахнаме», органні «Пасакалія і фуга», дві сонати та «Пастораль», Соната для віолончелі соло, а також хори на вірменські народні теми. Він є автором праць із теорії поліфонії, аналізу музичних творів, ладу та історії вірменської монодичної музики, зокрема книги «Питання історії та теорії вірменської монодичної музики».
1939 року Кушнарьову було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв Вірменської РСР, а 1943 року — заслуженого діяча мистецтв Узбецької РСР. Також він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та орденом «Знак Пошани».