Кирило Євгенович Волков — радянський і російський композитор та музичний педагог. Народився 3 грудня 1943 року в Москві. 1967 року закінчив Московську консерваторію імені Петра Чайковського за класом композиції Арама Хачатуряна, а 1969 року під його керівництвом завершив аспірантуру.
Від 1967 року працював редактором редакції музичного театру та симфонічної музики видавництва «Радянський композитор». Від 1979 року був секретарем правління Спілки композиторів РРФСР. Викладає як професор Російської академії музики імені Гнесіних; є дійсним членом Петровської академії наук і мистецтв.
Серед творів Волкова — дві симфонії: перша, для мецо-сопрано й оркестру на російські народні слова, написана 1969 року, друга, присвячена пам’яті Миколи Мясковського, — 1971 року. Він також створив симфонієту для оркестру та двох баянів, кантати для мішаного хору без супроводу «Слово» і «Тиха моя батьківщина», опери «Мужицька казка» та «Живи і пам’ятай», балет «Доктор Живаго», концерт-картину «Андрій Рубльов» для симфонічного оркестру і солювального квінтету духових інструментів, «Володимирський триптих» для камерного ансамблю, а також кілька концертів.
Композитор написав музику більш ніж до 80 документальних і художніх кінострічок, зокрема «Дарунок чорного чаклуна», «Принижені та ображені», «Матвєєва радість», «Зачарований мандрівник», «Гроза над Руссю», «Російський роман», «Чорна акула» та «Повернення Мухтара». Він був наставником композиторів і виконавців Хорхе Лопеса Маріна, Ольги Гарріс, Лі Чжаосі, Пін Чуняна, Цао Гуаньюя, Хван Сари, Юлії Перевертова, Наталії Чеботарьової та Зорія Файна.
1984 року Волкову присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР. Державну премію РРФСР імені Михайла Глінки 1987 року він одержав за оперу «Живи і пам’ятай» та кантати «Тиха моя батьківщина» і «Слово». За балет «Доктор Живаго» 1996 року здобув приз «Маг танцю», а 2013 року став народним артистом Російської Федерації.