Костянтин Данькевич

Костянтин Федорович Данькевич — радянський, український композитор, диригент, піаніст, педагог, народний артист СРСР. Народився 24 грудня 1905 року в Одесі. Навчався в Одеському музично-драматичному інституті імені Л. ван Бетховена, який закінчив з відзнакою 1929 року за класами фортепіано у М. І. Рибицької та композиції у В. А. Золотарьова, П. І. Молчанова і М. М. Вілінського. Саме Вілінський, оцінивши його як талановитого піаніста, наполіг, щоб він серйозно зайнявся композицією; їхня творча дружба тривала багато десятиліть.

Від 1929 року Данькевич викладав теоретичні дисципліни в Одеському музично-драматичному інституті, а з 1935 року був доцентом. У 1944—1951 роках очолював Одеську консерваторію, завідував кафедрою композиції, а з 1948 року став професором. Він зробив значний внесок у відбудову навчального закладу після війни. Серед його учнів названо Б. В. Алексєєнка, К. А. Мяскова, Г. А. Мірецького та інших. У 1953—1969 роках був професором Київської консерваторії.

Під час Другої світової війни працював в Управлінні у справах мистецтв при РНК Грузинської РСР у Тбілісі, а в 1942—1943 роках був художнім керівником Ансамблю пісні і танцю військ НКВС Закавказзя. Виступав також як піаніст і диригент. Від 1941 року був членом Спілки композиторів, у 1956—1967 роках — головою правління Спілки композиторів України, а в 1948—1967 роках — членом правління Спілки композиторів СРСР; з 1957 року був її секретарем. Працював також у Спілці композиторів Грузії, був депутатом Верховної Ради УРСР кількох скликань, неодноразово обирався депутатом Київради, входив до низки громадських і державних комітетів.

Серед найвідоміших сценічних творів композитора — опери «Трагедійна ніч» (1934), «Богдан Хмельницький» (1951) і «Назар Стодоля» (1960), а також балет «Лілея» (1939) та оперета «Золоті ключі» (1943). Йому належать дві симфонії, симфонічні сюїти, симфонічні поеми «Отелло», «Тарас Шевченко», «1917 рік», урочисті увертюра і марш, ораторія «Жовтень», кантати, хори, камерно-інструментальні ансамблі, фортепіанні та вокальні твори. Він написав близько ста пісень і романсів на слова О. Пушкіна, М. Лермонтова, Т. Шевченка, І. Франка, М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри та інших поетів, а також музику до кінофільмів і драматичних вистав.

Данькевич був лауреатом 1-го Всеукраїнського конкурсу піаністів 1930 року в Харкові, мав звання заслуженого діяча мистецтв Української РСР, народного артиста Української РСР і народного артиста СРСР. У 1978 році отримав Державну премію Української РСР імені Т. Шевченка за оперу «Богдан Хмельницький», був також нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та медалями. Помер 26 лютого 1984 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Пам’ять про композитора була вшанована після його смерті: від 1984 року його ім’я носить Одеське училище мистецтв і культури, 1985 року в Києві на будинку по вулиці Пушкінській, 21, де він жив у 1952—1984 роках, встановлено меморіальну дошку, а 1987 року на Троєщині його ім’ям названо вулицю. У спогадах сучасників Данькевич постає яскравою, масштабною артистичною особистістю — композитором, виконавцем, оратором, педагогом і організатором, який справляв сильне враження як музикант і сценічний інтерпретатор.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.