Константин Димитров Ганев — болгарський піаніст, музикознавець, педагог і громадський діяч. Народився 13 жовтня 1925 року в місті Роман у Болгарії. Був відомий як один із помітних представників болгарської фортепіанної культури другої половини XX століття, поєднуючи виконавську, наукову, педагогічну та організаційну діяльність.
У 1948 році закінчив Болгарську консерваторію по класу фортепіано Тамари Янкової. У 1950—1956 роках удосконалювався в Московській консерваторії у Генріха Нейгауза, де також захистив кандидатську дисертацію з мистецтвознавства, підготовлену під керівництвом Олександра Ніколаєва. Науковий ступінь кандидата мистецтвознавства отримав у 1954 році.
З 1956 року викладав у Болгарській консерваторії класи фортепіано та історію фортепіанної музики, а з 1974 року став професором. Окрім роботи в Болгарії, також викладав у НДР, Японії, Бразилії та Греції. Як педагог і професор зробив внесок у підготовку нових поколінь піаністів і розвиток музичної освіти.
Ганев активно концертував у багатьох країнах, неодноразово гастролював у СРСР. Виступав у фортепіанному дуеті зі своєю дружиною Джулією Ганевою, яка також працювала з ним на професорській кафедрі. Він був членом журі кількох міжнародних музичних конкурсів, зокрема VI, VII та VIII Міжнародних конкурсів імені П. І. Чайковського.
У музичному житті Болгарії займав і важливі адміністративні посади: у 1968—1972 роках був секретарем Союзу музичних діячів Болгарії, а з 1980 року — першим заступником голови Союзу болгарських композиторів. Із 1961 року був членом Болгарської комуністичної партії. У 1978 році удостоєний звання заслуженого діяча мистецтв НРБ, а у 1984 році — звання народного артиста НРБ.
Як музикознавець Ганев є автором низки статей і праць, присвячених болгарській фортепіанній культурі та видатним музикантам. Серед його публікацій — «Шляхи розвитку болгарської фортепіанної культури», стаття про орнаментику в клавірній творчості Панчо Владигерова, тексти «Зустрічі й розмови зі Святославом Ріхтером», «Піаніст епохи», а також книга «По слідах музичних вражень», що вийшла в Софії 1981 року.