Костянтин Сараджев
Костянтин Сараджев — російський і радянський диригент вірменського походження, музичний педагог і професор. Народився 27 вересня (8 жовтня за новим стилем) 1877 року в Дербенті. Створив радянську диригентську школу та ініціював організацію диригентського факультету в Московській консерваторії.
1898 року закінчив Московську консерваторію за класом скрипки в Івана Гржималі та за класом контрапункту в Сергія Танєєва. Влітку 1900 року вдосконалювався у Празі в скрипаля Отакара Шевчика. Від серпня того ж року, на запрошення Михайла Іполитова-Іванова, працював концертмейстером перших скрипок у Московській приватній опері. З 1901 року диригував на концертах Гуртка любителів сценічного мистецтва, а в 1905—1907 роках навчався у Лейпцигу в Артура Нікіша.
Сараджев був серед засновників Народної консерваторії разом із Сергієм Танєєвим, Костянтином Ігумновим та Олександром Гольденвейзером; керував там класами скрипки й музичної грамоти. Від 1907 року очолював Московське товариство взаємодопомоги оркестровим музикантам. У 1908 році розпочав самостійну роботу як диригент у симфонічних та оперних театрах. У 1908, 1910 і 1911 роках був головним диригентом літніх загальнодоступних симфонічних концертів у Сокольниках, де виконав за рукописами низку творів російських і зарубіжних композиторів. За чотири місяці 1910 року провів 31 концерт, виконавши 50 великих і 75 менших творів, зокрема вперше представивши музику Клода Дебюссі, Ігоря Стравінського, Моріса Равеля, Сергія Прокоф’єва та Миколи Мясковського. У Сокольниках уперше в Москві прозвучав повний цикл симфоній Людвіга ван Бетховена.
У 1911—1912 роках Сараджев був головним диригентом опери Сергіївсько-Олексіївського народного дому, а в 1913—1914 роках — головним диригентом «Вільного театру». Разом із Володимиром Держановським та Євгенією Копосовою заснував у Москві «Вечори сучасної музики». Працював оперним і симфонічним диригентом у Саратові та Ростові-на-Дону, у 1922—1924 роках очолював московський ДІТІС. Від 1922 до 1935 року був професором Московської консерваторії, організував Асоціацію сучасної музики та очолював її правління. У 1924—1935 роках керував аматорським симфонічним оркестром викладачів Вищого технічного училища; від 1926 року оркестр мав його ім’я. Концертував у Празі та Відні.
1935 року переїхав до Єревана, а наступного року став ректором Єреванської консерваторії. До 1939 року обіймав посади головного диригента Вірменського театру опери та балету імені Олександра Спендіарова, художнього керівника й головного диригента Вірменської філармонії. Серед його учнів — Григорій Марутян, Борис Хайкін, Лев Гінзбург, Марк Паверман, Георгій Будагян, Павло Берлінський, Аршак Катанян і Анатолій Копилов. У 1945 році отримав звання народного артиста Вірменської РСР. Помер 22 липня 1954 року в Єревані.