Курт Вайль

нар. 1900 (Дессау) · пом. 1950 (Нью-Йорк)

Курт Вайль — німецький композитор, музичний педагог і диригент. Він народився 2 березня 1900 року в Дессау, у родині Альберта Вайля, головного кантора міської синагоги й автора літургійної музики.

У 1918–1924 роках Вайль навчався в Берліні: композиції — у Енгельберта Гумпердінка, контрапункту — у Фрідріха Коха, диригування — у Рудольфа Крассельта, а згодом — у Ферруччо Бузоні та Філіпа Ярнаха. На його ранні твори вплинули вчителі й Ігор Стравінський. У середині 1920-х років Вайль спростив музичну мову, прагнучи зробити музику суспільно дієвою, і залучив до неї нові популярні інтонації, зокрема елементи джазу.

У співпраці з драматургом Георгом Кайзером Вайль написав кантату «Новий Орфей» (1925) та опери «Протагоніст» (1926) і «Цар фотографується» (1928). У 1927 році він познайомився з Бертольтом Брехтом; їхня тривала співпраця розпочалася з невеликої зонг-опери «Махаґоні», яку згодом розгорнули в оперу «Розквіт і занепад міста Махаґоні». За текстами Брехта Вайль також створив «Берлінський реквієм» (1928) і балет із співом «Сім смертних гріхів». Широку популярність здобула поставлена 1928 року в театрі на Шиффбауердамм «Тригрошова опера»; її зонги швидко стали відомими.

У 1933 році Вайль переїхав до Парижа, а 1935 року — до США. Там він продовжив працювати в музичному театрі й мюзиклі. Його дебютом у Нью-Йорку стала біблійна драма «Шлях обітниці» на лібрето Франца Верфеля, написана 1935 року й поставлена Максом Райнхардтом у 1937-му. За американський період Вайль створив десять мюзиклів. Серед них — «Свято Нікербокера» (1938), «Вулична сцена» (1947), за п’єсою Елмера Л. Райса, і «Загублений серед зірок» (1949). У 1943 році він став громадянином США.

Твори Вайля посіли особливе місце в музичній культурі XX століття. «Балада про Меккі-Ножа» з «Тригрошової опери» стала джазовим стандартом. Музика Вайля поєднала академічні й популярні традиції та вплинула на Карла Орфа, Бенджаміна Бріттена, європейську й американську пісенну культуру, а також на розвиток музичної полістилістики, зокрема у творчості Альфреда Шнітке. У 1947 році Вайль отримав премію «Тоні» за найкращу оригінальну музику.

Вайль двічі одружувався з австрійською акторкою Лотте Леня: їхній перший шлюб, укладений 1926 року, завершився розлученням у 1933-му, а 1937 року вони одружилися знову. Шлюб тривав до смерті композитора в Нью-Йорку 3 квітня 1950 року.