Лариса Харитонівна Канукова — радянська та російська композиторка й педагогиня. Народилася 11 липня 1951 року в Дзауджикау. Є членкинею Спілки композиторів СРСР з 1975 року та заступницею голови правління Спілки композиторів Республіки Північна Осетія — Аланія.
Після закінчення Орджонікідзевського музичного училища вступила на композиторський факультет Московської консерваторії до класу Арама Хачатуряна. У 1975 році завершила навчання з відзнакою; її дипломну «Святкову увертюру» виконав Московський державний симфонічний оркестр під орудою Вероніки Дударової у Великій залі Московської консерваторії. У 1982—1985 роках навчалася в аспірантурі консерваторії у професора Олександра Лемана.
Канукова була членкинею журі численних конкурсів молодих композиторів. Від 2004 року вона очолює засновану нею Державну музичну школу композиції у Владикавказі як директорка й художня керівниця. Живе та працює у Владикавказі.
Її доробок охоплює оперу «Яблуко нартів», балет «Перед судом», три симфонії, кантати, хорові, вокальні та інструментальні цикли, камерну і програмну музику, а також музику для вистав і кіно. Серед творів композиторки — цикл кантат «Мементо» на вірші Гарсії Лорки, концерт для фортепіано з оркестром, три струнні квартети, сонати для скрипки та кларнета з фортепіано, хорові цикли на сонети Мікеланджело й Шекспіра та вокальні цикли на вірші Роберта Бернса, Омара Хаяма, Мігеля де Сервантеса й Олександра Пушкіна.
У 1986 році їй присвоєно звання заслуженої діячки мистецтв Північно-Осетинської АРСР, у 1993 році — заслуженої діячки мистецтв Російської Федерації. У 1990 році стала лауреаткою першої премії Міжнародного конкурсу композиторів у Берні.