Лариса Кириліна — російська музикознавиця, докторка мистецтвознавства та професорка. Народилася 4 січня 1959 року в Москві. У 1976 році закінчила дитячу музичну школу № 1 імені С. С. Прокоф’єва, у 1980 році — теоретико-композиторський факультет Академічного музичного училища при Московській консерваторії, а в 1985 році — історико-теоретичний факультет Московської консерваторії.
У консерваторії Кириліна навчалася за фахом у класі Ю. Н. Холопова, вивчала творчість Бетховена під керівництвом Н. Л. Фішмана та відвідувала факультатив із гри на органі в класі Б. А. Романова. Її дипломна робота була присвячена Бетховену й теорії музики XVIII — початку XIX століття.
З 1986 року працює в Державному інституті мистецтвознавства, а з 1996-го — провідна наукова співробітниця. Від 1992 року викладає історію музики в Московській консерваторії; з 2000 року була доценткою кафедри історії зарубіжної музики, а з 2003-го — професоркою. Також у 1992–1998 роках викладала в Російській академії музики імені Гнесіних, періодично — у Російському державному гуманітарному університеті та Академії музики «Іно Міркович» у хорватському Ловрані.
У 1990 році захистила кандидатську дисертацію «Бетховен і теорія музики XVIII — початку XIX століття», а в 1996 році — докторську дисертацію «Класичний стиль у музиці XVIII — початку XIX століття: самосвідомість епохи та музична практика». Серед її книжок — «Італійська опера першої половини XX століття», «Реформаторські опери Глюка», тритомне дослідження класичного стилю, а також праці про Бетховена, Генделя та Глюка.