Лаура Раппольді-Карер
Лаура Раппольді-Карер, уроджена Карер, була німецькою піаністкою австрійського походження, народженою 14 січня 1853 року в Містельбах-ан-дер-Цайя, Нижня Австрія. З раннього дитинства вона проявляла значний музичний талант і розпочала навчання у своєму рідному місті під керівництвом Йозефа Антона Гшпанна. Вже в одинадцять років вона присвятила своєму першому вчителеві власний твір — «Елегію» для фортепіано, що стало свідченням її ранньої композиторської обдарованості.
Подальшу музичну освіту Раппольді-Карер здобула у Віденській консерваторії, яку закінчила у 1869 році. Вона навчалася у видатних педагогів — Йозефа Дакса, Фелікса Дессоффа та Антона Брукнера. Влітку 1870 року піаністка вдосконалювала майстерність під керівництвом Ференца Ліста у Веймарі, що значно вплинуло на її виконавський стиль.
У 1870–1872 роках артистка навчалася у Санкт-Петербурзі в Адольфа Гензельта, паралельно здійснюючи масштабне концертне турне Російською імперією. Вона виступала у Харкові, Києві, Полтаві, Одесі, Севастополі, Феодосії, Таганрозі, Ростові та Новочеркаську, а також у Фінляндії, Ліфляндії та Курляндії. Кульмінацією гастролей став концерт у Москві в листопаді 1871 року, де Лаура виконала Перший фортепіанний концерт Ліста під орудою Миколи Рубінштейна та власні сольні твори. Петро Чайковський високо оцінив її гру, відзначивши талант, блиск і великий потенціал для подальшого розвитку.
Повернувшись до Німеччини, влітку 1874 року Раппольді-Карер працювала під керівництвом Ганса фон Бюлова, одного з найвпливовіших музикантів свого часу. Того ж року вона вийшла заміж за скрипаля Едуарда Раппольді. З 1876 року родина оселилася в Дрездені, де він отримав місце в оркестрі Дрезденської придворної опери; того ж року Лаура виконала німецьку прем'єру Другого фортепіанного концерту Каміля Сен-Санса під керівництвом Ернста фон Шуха. Вона була матір'ю Адріани Раппольді.
У наступні роки піаністка активно гастролювала в Данії, Англії та Австро-Угорщині. Вона виступала разом із видатними музикантами, серед яких диригент Нільс Гаде, віолончелісти Фрідріх Грюцмахер і Роберт Хаусман, а також скрипалька Вільма Неруда. На межі 1870–1880-х років камерні вечори подружжя Раппольді стали важливою складовою музичного життя Дрездена.
З 1890 року Лаура Раппольді-Карер викладала в Дрезденській консерваторії, а у 1911 році отримала звання професора. Вона була шанованою педагогинею та вплинула на формування нового покоління піаністів. У 1908–1910 роках публікувала мемуарні нариси в періодиці, які після її смерті були видані окремою книгою в 1929 році Феліксом фон Лепелем.
Лаура Раппольді-Карер померла 1 серпня 1925 року в Дрездені, залишивши по собі значний внесок у розвиток європейської фортепіанної школи та музичної культури другої половини XIX — початку XX століття.