Леело Килар — радянська й естонська піаністка та музична педагогиня, також музична критикиня. Вона народилася 28 листопада 1927 року в Таллінні в родині композитора Ріхо Пятса та співачки Маде Пятс. У 1940–1950 роках навчалася в Талліннській консерваторії у Бруно Лукка й Еріки Франц, а композицію вивчала у Гейно Еллера. Від 1948 року викладала в Талліннському музичному училищі.
У 1954 році Килар здобула диплом Талліннської консерваторії, викладала музику в Кірові й періодично навчалася в Москві під керівництвом Марії Грінберг. Після повернення до Естонії 1956 року знову працювала в Талліннському музичному училищі, де викладала до 1992 року, а від 1987-го очолювала фортепіанне відділення. У 1991–1994 роках викладала в музичній школі в Гельсінкі. 1982 року отримала звання заслуженої вчительки Естонської РСР.
Килар укладала навчальні матеріали: збірки пісень для дітей «Круглий рік» (1966) і «Дитячі пісеньки» (1989), початковий посібник для піаністів (1994) та збірку «Музичні ігри» (1995). 1975 року разом із батьком вона видала підручник гри на фортепіано. У 1989 році стала однією із засновниць Естонської спілки педагогів-піаністів. На згадку про батька уклала книжку «Ріхо Пятс у слові й фотографії» (1981), а 2019 року була однією з упорядниць книжки «Ріхо Пятс у дзеркалі часу». Також видала книжку «Бесіди біля рояля» (1999) та збірку статей про музику й музикантів «Проти вітру» (2017).
Паралельно з викладанням Килар виступала як солістка й ансамблістка: перший сольний концерт відбувся 1948 року, а останній — 2017-го, до її 90-річчя. Вона грала з оркестрами під керівництвом Нееме Ярві, Миколи Рабіновича, Карла Еліасберга й Романа Матсова. 1999 року вийшов альбом «Спогад» з її архівними записами 1968–1969 років, до якого увійшли твори Йозефа Гайдна, Франца Шуберта, Йоганнеса Брамса, Пауля Гіндеміта й Рудольфа Тобіаса. Леело Килар померла 1 січня 2023 року.