Леон Флейшер — американський піаніст, диригент і музичний педагог. Він народився 23 липня 1928 року в Сан-Франциско. Концертував із восьми років, а в шістнадцять виступив солістом із Нью-Йоркським філармонічним оркестром.
Флейшер навчався у провідних американських педагогів Шура, Леонарда, Йогансена й Л. Альтмана, а згодом — в Артура Шнабеля. Десятирічним він провів близько року в домі Шнабеля на озері Комо, а пізніше продовжив заняття з ним у США. Вплив Шнабеля позначався на грі Флейшера протягом багатьох років; самостійним артистом він став приблизно до тридцяти років.
1952 року Флейшер став першим серед піаністів лауреатом Конкурсу імені королеви Єлизавети. Торсійна дистонія значно обмежила його концертну діяльність: він майже втратив змогу користуватися правою рукою. Флейшер продовжував виступати й викладав у Консерваторії Пібоді та Інституті Кертіса. У 1986–1997 роках він був художнім керівником Тенглвудського музичного центру.
Флейшер також працював диригентом: певний час очолював Симфонічний оркестр Аннаполіса й співпрацював із Балтиморським симфонічним оркестром. У його піаністичному репертуарі залишалися твори для лівої руки, зокрема Концерт для двох фортепіано з оркестром Вільяма Болкома, написаний для Флейшера та Гері Граффмана. Обидві партії призначені для виконання однією рукою; Граффман також страждав на дистонію. У 1990-х роках ін’єкції ботулотоксину допомогли відновити функцію правої руки Флейшера, а 2004 року вийшов його перший за сорок років запис гри двома руками. Він був членом Американської академії мистецтв і наук.