Леонід Грабовський
Леонід Грабовський — український композитор і музичний педагог. Народився 28 січня 1935 року в Києві. У 1951–1956 роках навчався на економічному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка, а в 1954–1959 роках — на композиторському факультеті Київської консерваторії у Лева Ревуцького та Бориса Лятошинського. У 1962 році закінчив аспірантуру під керівництвом Лятошинського.
Його дипломний твір «Чотири українські народні пісні» для хору й оркестру здобув першу премію на конкурсі молодих композиторів 1959 року та схвальну оцінку Дмитра Шостаковича. На початку 1960-х Грабовський створив «Симфонічні фрески» за картинами Бориса Пророкова, «П’ять віршів Володимира Маяковського» та перші додекафонні твори — «Чотири інвенції» і «П’ять характерних п’єс» для фортепіано. У другій половині десятиліття він належав до неформального об’єднання композиторів «Київський авангард», які вивчали й застосовували методи сучасної західної музики. У 1966–1969 роках викладав теорію музики та композицію в Київській консерваторії. Ще 1960 року переклав німецькою книгу Ганса Єлінека «Вступ до дванадцятитонової композиції», якою користувалися молоді київські авангардисти.
Серед його творів — камерні опери за п’єсами Антона Чехова «Ведмідь» і «Пропозиція», мелодрама «Море» на текст Сен-Жон Перса, твори для камерних ансамблів, хору й оркестру. Світова прем’єра «Моря» відбулася 1971 року на музичному фестивалі «Гаудеамус» у Роттердамі. У 1981 році Грабовський переїхав до Москви й працював редактором журналу «Радянська музика». Брав участь в організації та був членом АСМ-2. У 1989 році на запрошення Українського музичного товариства виїхав до США; жив у Брукліні, а 2005 року переїхав до Джерсі-Сіті.