Леонід Борисович Коган — радянський скрипаль і педагог, народний артист СРСР, лауреат Ленінської премії. Народився 14 листопада 1924 року в Катеринославі, нині Дніпрі, у родині фотографа.
Від 1933 року навчався в Москві в Особливій дитячій групі, а з 1936 року — у Центральній музичній школі при Московській консерваторії імені Петра Чайковського в класі Абрама Ямпольського. У того ж педагога закінчив 1948 року Московську консерваторію, а 1953 року — аспірантуру. Від 1944 року був солістом Московської філармонії.
З 1952 року і до кінця життя викладав у Московській консерваторії; 1963 року став професором, а 1969 року — завідувачем кафедри скрипки. Серед його учнів були Олександр Корсаков, Наум Яшвілі, Ілля Груберт, Віктор Жук, Ірина Медведєва, Вікторія Муллова, Володимир Іголинський та інші відомі скрипалі.
Коган був одним із найяскравіших представників радянської скрипкової школи, уособлюючи в ній «романтично-віртуозне» крило. Він багато концертував і ще з консерваторських років часто гастролював за кордоном; від 1951 року виступав у багатьох країнах світу, зокрема в Австралії, Австрії, Англії, Бельгії, Італії, Канаді, Новій Зеландії, Польщі, Румунії, США, Франції, Федеративній Республіці Німеччина, Німецькій Демократичній Республіці та країнах Латинської Америки.
У його репертуарі приблизно в рівних пропорціях були представлені всі основні напрями скрипкового репертуару, зокрема й сучасна музика. Леонідові Когану були присвячені «Концерт-рапсодія» Арама Хачатуряна, скрипкові концерти Тихона Хрєнникова, Кара Караєва, Мечислава Вайнберга та Андре Жоліве; для нього Дмитро Шостакович почав створювати свій третій, не здійснений, концерт. Особливо уславився як неперевершений виконавець творів Ніколо Паганіні, а також віртуозних мініатюр Генрика Венявського, Пабло Сарасате, Фріца Крейслера, Франца Ваксмана та різноманітних ефектних скрипкових транскрипцій.
Критики писали про нього як про талант, що «народився зі скрипкою в руках», а світова преса називала його «радянським Паганіні». У 1966 році на концерт родинного скрипкового ансамблю Леоніда Когана, його дружини Єлизавети та сина Павла спеціально прилетів з Італії Франко Манніно — автор виконуваного ними «Концерту для трьох скрипок». У 1958—1974 роках Коган був членом журі низки міжнародних конкурсів, а в 1978 і 1982 роках — головою журі Міжнародного конкурсу імені Петра Чайковського.
Серед його відзнак — перший приз Міжнародного конкурсу Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Празі 1947 року та перша премія Першого міжнародного конкурсу імені королеви Єлизавети в Брюсселі 1951 року. Він також мав звання заслуженого артиста РРФСР, народного артиста РРФСР, народного артиста СРСР, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і 1982 року став почесним членом Національної академії «Санта-Чечілія» в Римі.
Леонід Борисович Коган помер 17 грудня 1982 року від серцевого нападу в Митищах під Москвою під час залізничної поїздки з Москви на концерт до Ярославля, де мав виступати разом із сином. Похований у Москві на Новодівочому кладовищі.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.