Леонід Половинкін
Леонід Олексійович Половинкін (1 [13] серпня 1894, Курган, Тобольська губернія — 8 лютого 1949, Москва) — радянський композитор і диригент. Народився в родині інженера Олексія Петровича Половинкіна, який прокладав залізниці, та Анни Герасимівни, що походила зі старообрядницької купецької родини.
З дитинства навчався гри на скрипці та фортепіано. У 1906 році створив перші невеликі фортепіанні п’єси, а 1912 року написав вальс, який згодом видав у 1927 році. Навчався в гімназії Поливанова, де активно займався в театральному гуртку. У 1913 році вступив на юридичний факультет Московського університету й закінчив його 1918 року з дипломом другого ступеня.
Від 1914 року паралельно здобував музичну освіту в Московській консерваторії: навчався у фортепіанному класі Лева Конюса та віртуозному класі Костянтина Кіппа. На композиторському відділенні вивчав гармонію у Василя Золотарьова, поліфонію у Рейнгольда Глієра, музичну форму у Георгія Катуара; композицію завершив у класі Сергія Василенка 1924 року. Також опановував диригування у Миколи Малька. У 1920-х роках був одним із провідних представників раннього радянського урбаністичного модернізму; серед творів цього періоду — фортепіанний цикл «Події» та фокстрот «Електрифікат». Від 1924 року був секретарем Асоціації сучасної музики.
У 1922—1924 роках викладав у Московському музичному технікумі імені Олександра Скрябіна. Працював завідувачем музичної частини й диригентом Державного театру драми в Ленінграді, а в 1926—1937 роках обіймав ті самі посади в Московському театрі для дітей. Одночасно до 1932 року викладав інструментування в Московській консерваторії. У 1931 році в театрі «Колон» у Буенос-Айресі диригував постановками опер «Кавалер троянди» Ріхарда Штрауса та «Весілля Фігаро» Вольфганга Амадея Моцарта. У 1947—1948 роках керував музичною частиною та диригував у Театрі імені Моссовєта.
Половинкін створив опери «Чурило Пленкович», «Герой» і «Казка про рибалку та рибку», балети, оперети, дев’ять симфоній, чотири струнні квартети, камерні ансамблі, фортепіанні сонати, а також музику до кінофільмів і вистав. Разом із Дмитром Кабалевським та Львом Мазелем підготував до друку першу частину незавершеної праці Георгія Катуара «Музична форма» — «Метрика». У 1947 році здобув першу премію Всесвітнього кінофестивалю науково-популярних фільмів за музику до стрічки «Сонячне плем’я» («Бджолиний народ»). Раптово помер у Москві дорогою до театру та похований на Новодівочому кладовищі.