Леопольдас Дігріс

Леопольдас Миколас Дігріс — радянський і литовський органіст, піаніст і педагог. Він народився 8 вересня 1934 року в Каунасі, а помер 19 січня 2025 року у Вільнюсі. Був удостоєний звання народного артиста Литовської РСР, став лауреатом Державної премії Литовської РСР та Національної премії Литви з культури і мистецтва.

Він був братом скрипаля Едуардаса Дігріса. У 1952—1957 роках навчався у Московській державній консерваторії імені П. І. Чайковського, де вивчав фортепіано у класі Г. Р. Гінзбурга та орган у класі А. Ф. Гедике. У 1960 році закінчив аспірантуру за класом фортепіано у Г. Р. Гінзбурга, а в 1961 році — за класом органа у Л. І. Ройзмана.

У 1960—2001 роках Дігріс викладав у Литовській консерваторії, яка з 1992 року стала Литовською музичною академією. У 1983 році став професором. У 1969 і 1976 роках стажувався в Академії музичних мистецтв у Празі у Й. Рейнбергера. Також був членом журі міжнародних конкурсів органістів у Литві та за її межами.

За свою виконавську кар'єру він провів понад дві тисячі концертів органної музики, виконуючи твори класичних і сучасних композиторів. Гастролював у Фінляндії, Швеції, Швейцарії, Норвегії, Данії, Бельгії, Франції, Німеччині, Чехії, Словаччині та Ізраїлі. Брав участь у міжнародних фестивалях у Венеції, Зальцбурзі, Равенні, Геттінгені, Бремені, Лейпцигу, Тель-Авіві та в інших містах.

Леопольдас Дігріс став ініціатором відновлення підготовки органістів у консерваторії з 1962 року та організації фестивалів органної музики у Вільнюсі з 1968 року. За його пропозицією конкурс піаністів імені М. К. Чюрльоніса у 1968 році був розширений до конкурсу піаністів і органістів. З його ініціативи було встановлено нові органи в Національній філармонії Литви, у Вільнюському кафедральному соборі Святих Станіслава і Владислава, у костелі Святого Казимира, у костелі Святого Хреста у Вільнюсі та в Литовській музичній академії.

Він є автором книги «Як грати на органі», виданої 1998 року. Серед його учнів — Ірена Будріте-Куммер, Гедре Лукшайте-Мразкова, Віргінія Сурвілайте, Баліс Вайткус і Бернардас Василяускас. Серед його відзнак — звання заслуженого артиста Литовської РСР, Державна премія Литовської РСР, статуетка святого Христофора за заслуги перед Вільнюсом, Командорський хрест ордена Великого князя Литовського Гедимінаса, Премія уряду Литви з культури і мистецтва та Національна премія Литви з культури і мистецтва.