Лев Аб
Лев Аб (13 [25] квітня 1893 — 27 січня 1942) — радянський композитор, піаніст, органіст, диригент, хормейстер і музичний педагог. У 1939 році отримав звання професора.
З 1912 року навчався в консерваторії Санкт-Петербурга у В. П. Калафаті (гармонія, контрапункт і фуга), Я. Вітолса (музична форма) та М. М. Чернова (інструментування). У 1917 році завершив курс органної гри у Я. Гандшина, у 1918 році — диригування у М. М. Черепніна, а в 1922 році — композиції у А. М. Житомирського.
У 1911–1912 роках працював акомпаніатором і хормейстером української драматичної трупи в Орлі. У 1916–1918 роках був органістом Театру музичної драми в Петрограді, а в 1922–1924 роках — органістом і хормейстером Петроградського Малого державного академічного театру.
У 1924 році став старшим викладачем Азербайджанської консерваторії в Баку. Згодом був доцентом, а в 1929–1931 роках — професором кафедри композиції та теорії музики. Викладав гармонію, аналіз музичних форм, інструментування та читання партитур, а також вів оркестровий і хоровий класи. Разом із Н. І. Сперанським заснував оперну студію консерваторії та диригував нею в 1928–1931 роках. У 1932–1936 роках працював хормейстером і диригентом Ленінградського академічного Малого оперного театру.
Аб писав симфонічну, фортепіанну й вокальну музику, а також обробляв народні пісні; майже всі його твори залишилися неопублікованими. За життя автора його музику виконували в Орлі, Баку, Тифлісі та Ленінграді. Він збирав і записував народні мелодії: близько 130 російських, зокрема одноголосі й багатоголосі награвання ріжечників, та близько 15 тюркських, зокрема азербайджанських. Помер у Ленінграді, похований на Піскарьовському меморіальному кладовищі.