Лев Кулаковський
Лев Кулаковський — українсько-російський радянський музикознавець, фольклорист і педагог, автор підручників. Народився 31 жовтня (12 листопада) 1897 року у Волочиську, помер 24 жовтня 1989 року в Москві.
У 1916 році вступив на біологічне відділення фізико-математичного факультету Київського університету й закінчив його 1922 року. У 1923–1924 роках навчався в Київському театральному технікумі, а в 1924–1927 роках — на науково-теоретичному факультеті Київського музично-драматичного інституту імені Миколи Лисенка під керівництвом А. А. Альшванга.
У 1925–1930 роках викладав у 5-й Київській музичній професійній школі, а в 1926–1929 роках — на факультеті музичного виховання інституту імені Лисенка. Від 1930 року працював науковим співробітником Державної академії мистецтвознавства. Публікувався в журналах «Музична освіта», «Радянська музика» та «Радянська етнографія». У 1938–1956 роках брав участь у музично-фольклорних експедиціях у Брянській, Володимирській, Орловській, Псковській, Рязанській та Ярославській областях.
Кулаковський написав книжки з теорії музичного виховання, уклав збірку «Російські, українські та білоруські пісні» (1937) і публікував праці про музичний фольклор, педагогіку, ладоритмічну теорію та музичну естетику. Серед його книжок — «Будова куплетної пісні» (1939), «Про російське народне багатоголосся» (1951), «Музика як мистецтво» (1960) та «Пісня: її мова, структура, долі» (1962). Упродовж багатьох років він досліджував ритміку й музичну структуру «Слова о полку Ігоревім»; цій темі присвятив, зокрема, книжку «Слово о полку Ігоревім: досвід відтворення моделі давнього мелосу» (1977).