Лев Мазель

Лев (Лео) Абрамович Мазель (26 травня 1907, Кенігсберг, Східна Пруссія — 9 жовтня 2000, Москва) — видатний радянський і російський музикознавець, педагог, доктор мистецтвознавства, професор Московської консерваторії та заслужений діяч мистецтв РРФСР. Він народився в інтелігентній родині й був першою дитиною в сім'ї Рози Савелівни Мазель (уродженої Урисон) та Абрама Львовича Мазеля, які одружилися у Вільні 1906 року. Його дід, Шефтель Йосипович Урисон, був одним із засновників банкірського дому братів Урисон, а серед численних родичів були відомі математики, літератори, публіцисти й правознавці. Брат ученого, філолог-германіст Юлій Мазель, загинув на фронті 1941 року.

Освіта Мазеля була різнобічною та ґрунтовною. У 1930 році він закінчив математичне відділення фізико-математичного факультету Московського університету і водночас науково-дослідне відділення Московської консерваторії по класу професора А. М. Александрова. У 1932 році завершив аспірантуру під керівництвом професора М. В. Іванова-Борецького і здобув науковий ступінь кандидата мистецтвознавства, а в 1941 році захистив докторську дисертацію на тему «Основний принцип мелодичної структури гомофонної теми».

Педагогічна діяльність Лева Мазеля була нерозривно пов'язана з Московською консерваторією, де він викладав у 1931–1967 роках. Із 1939 року він був професором, а в 1936–1941 роках очолював кафедру теорії музики. Серед його відомих учнів — композитор С. Разорьонов. За свої заслуги він був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1946). Окрім наукової та викладацької діяльності, Мазель був вітчимом відомого філолога Олександра Жолковського. Похований у Москві на Донському кладовищі.

Науковий доробок Мазеля охоплює широке коло питань: дослідження музичних стилів, форм, синтаксису, гармонії, мелодики, ритміки, музичної естетики та методології музичного аналізу. Специфіка його досліджень ґрунтувалася на методі «цілісного аналізу», який передбачав комплексний розгляд структури музичного твору в єдності історичних, стилістичних та естетичних аспектів. Цей підхід дозволяв розкривати суто музичні знакові системи в їхній філософсько-естетичній конкретності та узагальненості.

Лев Мазель збагатив музикознавство новими теоретичними концепціями. Він є автором «теорії виражальних можливостей» та ввів у науковий обіг поняття «художнє відкриття» і «теми першого та другого роду». Своїми методологічними розробками він сприяв зближенню музичної теорії з естетикою, відкриваючи нові філософські підходи до розуміння природи музики. Серед найважливіших праць ученого — «Нариси з історії теоретичного музикознавства» (у співавторстві з І. Я. Рижкіним), «Будова музичних творів», стаття «Естетика і аналіз», підручник «Аналіз музичних творів» (спільно з В. А. Цуккерманом), а також книги «Проблеми класичної гармонії», «Питання аналізу музики» і «Про природу і засоби музики».

Connections

This figure has 4 connections in the Music Lineage catalog.