Лев Штейнберг

Лев Штейнберг — радянський, російський і український диригент, композитор і музичний педагог. Народився 15 вересня 1870 року в Катеринославі, нині Дніпро. Навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії, яку закінчив 1893 року. Вивчав фортепіано у класах Антона Рубінштейна та Костянтина Фан-Арка, теорію композиції — у Миколи Соловйова, раніше також займався у Миколи Римського-Корсакова, а гармонію вивчав у Анатолія Лядова.

Його диригентський дебют відбувся 1892 року під час традиційних літніх симфонічних концертів у Друскінінкаї Гродненської губернії. Від 1899 року диригував операми у Санкт-Петербурзі, зокрема в залі Кононова та Маріїнському театрі. Надалі працював як симфонічний і оперний диригент у театрах Москви, Саратова, Харкова, Києва та інших міст.

1914 року на запрошення Сергія Дягілєва виступав у «Російських сезонах» за кордоном, зокрема в Парижі та Лондоні. Пізніше диригував також у Берні, Дрездені, Лейпцигу та Берліні. Після 1917 року працював у театрах Києва, згодом в Українській державній столичній опері в Харкові, а потім у Свердловському державному оперному театрі та в Баку. Брав участь в організації театрів і філармоній Києва та Одеси.

Від 1928 року жив у Москві. У 1928—1941 і 1943—1945 роках був диригентом Великого театру, а також художнім керівником симфонічного оркестру Центрального дому Червоної армії. 1937—1938 років викладав диригування в Московській консерваторії як професор. 1943 року очолив створений Симфонічний оркестр Московської обласної філармонії і керував ним до кінця життя.

Серед його творчих досягнень була перша в історії повна записана версія опери «Царська наречена» Миколи Римського-Корсакова. Як оперний диригент він здійснив постановки творів Олександра Даргомижського, Ріхарда Вагнера, Джузеппе Верді, Петра Чайковського, Олександра Бородіна, Миколи Лисенка, Джакомо Пуччіні, Модеста Мусоргського, Антона Рубінштейна, Олександра Спендіарова, Джоаккіно Россіні, Жоржа Бізе та інших композиторів.

Штейнберг був також автором музичних творів різних жанрів. Серед них опера «Дев’ять днів, які потрясли світ», балет «Мірра», симфонічна сюїта «Східні картини», музична хроніка «Джон Рід», кантати «Самсон» і «Урочиста», симфонічна картина для хору з оркестром «Червона площа», чотири симфонії, симфонічна поема «Ліс спить», симфонічні картини «Мелюзина» та «Україна», а також концерт для скрипки з оркестром.

За свою діяльність був удостоєний звання народного артиста Української РСР, народного артиста РРФСР і народного артиста СРСР. Помер 16 січня 1945 року в Москві та був похований на Новодівичому кладовищі.