Лоренцо Гібеллі

Лоренцо Марія Петроніо Гібеллі, відомий також під прізвиськом Гібеллоне, — італійський композитор, співак і педагог з вокалу. Народився 24 листопада 1718 року в Болоньї, де навчався музики у Джованні Баттісти Мартіні. Першу музичну освіту здобув у хорах великих церков рідного міста, де його вирізняли незвичайні вокальні здібності. Він мав широкий діапазон — від баса до низьких тенорових нот, однак його оперна кар’єра була скромною.

У 1741 році Гібеллі обрали до Болонської філармонічної академії, а з 1753 року він став її «принципом». Працював капельмейстером у кількох болонських церквах, зокрема в церкві Найсвятішого Спасителя, де його вважали одним із найвизначніших маестро ді каппелла свого часу. Як викладач вокалу він здобув високу оцінку; серед його учнів були кастрати Джироламо Крешентіні та Франческо Рончалья, а також тенор Маттео Баббіні.

У композиціях Гібеллі поєднував сувору римську контрапунктичну традицію з характерними для XVIII століття простотою й галантною ясністю. Він створив п’ять опер, п’ять ораторій і понад чотириста сакральних творів, багато з яких не збереглися. Серед його сценічних творів — «Коралло і Розетта», написана спільно з Джузеппе Піньятеллі, «Діомеда», «Весілля Енея», «Евергете» та «Деметрій». До ораторій належать «Давид у Теребінті», «Йонатан, син Саула», «Впізнаний Йосип», «Страсті Господні» та «Страсті й смерть Ісуса Христа»; від них збереглися лише лібрето. Серед інших духовних творів — меса, Kyrie і Gloria, Credo, Confitebor, «Domine ad adjuvandum», «Laudate pueri» та «Regina coeli». Він також уклав сольфеджіо для баса й тенора з басо континуо.

Гібеллі помер 5 листопада 1812 року в Болоньї. Про його життя і творчість розповідає біографія Карло Панкальді «Життя Лоренцо Гібеллі, славетного контрапунктиста і співака», видана 1830 року.