Марчелла Зембрих
Марчелла Зембрих — польська оперна співачка, піаністка, скрипалька й музична педагогиня. Її повне ім’я — Марцеліна Пракседа Коханська; на сцені вона виступала під прізвищем матері. Народилася у Вишнівчику.
Перші уроки музики Зембрих брала у батька. У Львівській, а згодом у Віденській консерваторіях вона навчалася гри на скрипці у Йозефа Гельмесбергера-старшого та гри на фортепіано у Юліуса Епштейна. 1876 року зосередилася на вокальній освіті й вирушила до Мілана, де навчалася у Джованні Баттісти Ламперті, а пізніше брала уроки у його батька Франческо Ламперті.
На сцені Зембрих дебютувала 1877 року, а 1879-го отримала ангажемент у Дрезденську оперу. З 1880 року три сезони з великим успіхом виступала в Петербурзі й Москві, а згодом співала в Лондоні, Америці та Парижі. 1883 року приїхала до США й дебютувала в Метрополітен-опера в ролі Лючії в опері «Лючія ді Ламмермур». Вона виконала в цій трупі більше дебютних ролей, ніж будь-який інший співак.
Зембрих мала колоратурне сопрано з діапазоном у дві з половиною октави. Її репертуар охоплював 27 італійських, французьких і німецьких опер. Співачку цінували за виразність голосу, чистоту й легкість звучання, музикальність і вокальну техніку.
Після завершення сценічної кар’єри, з 1924 року, Зембрих викладала в Музичному інституті Кертіса у Філадельфії та Джульярдській школі в Нью-Йорку. Серед її учениць були Альма Глюк, Маріо Куїна, Една де Лайма, Дузоліна Джанніні, Жозефіна Антуан і Джейн Пікенс. Зембрих померла 11 січня 1935 року в Нью-Йорку.