Марія Бієшу — радянська, молдовська оперна співачка-сопрано і педагог. Вона народилася 3 серпня 1935 року, за іншими даними — 5 травня 1934 року, у селі Волинтир, що тоді входило до жудецю Четатя-Албе в Бессарабії, Королівство Румунія. Померла 16 травня 2012 року в Кишиневі.
Школу закінчила у рідному селі, а 1951 року вступила на факультет агролісомеліорації сільськогосподарського технікуму в Леові. Водночас співала в художній самодіяльності. У 1955 році її без іспитів прийняли до Кишинівської державної консерваторії, де вона навчалася у класі педагогині С. Л. Заріфьян, а згодом закінчила консерваторію 1961 року за класом П. А. Ботезат.
Ще під час навчання, у 1958—1960 роках, виступала з оркестром народних інструментів ансамблю пісні і танцю «Флуєраш». Відразу після державних іспитів отримала запрошення до Молдовського театру опери та балету в Кишиневі. Її дебют на оперній сцені відбувся навесні 1962 року, коли вона виконала партію Тоски в однойменній опері Джакомо Пуччіні.
У 1965—1967 роках стажувалася в театрі «Ла Скала» в Мілані під керівництвом педагогині Е. П'яцци. Там вона підготувала італійською мовою партії Тоски, Аїди, Чіо-Чіо-сан і Леонори в операх Пуччіні та Джузеппе Верді. У той самий період здобула міжнародне визнання: стала лауреаткою вокального змагання в межах III Міжнародного конкурсу імені Петра Чайковського, де отримала третю премію у 1966 році, а також перемогла на I Міжнародному конкурсі пам'яті Міури Тамаки в Японії, де виборола першу премію, «Золотий кубок» і титул «Найкраща Чіо-Чіо-сан світу».
Після цього розгорнула інтенсивну міжнародну кар'єру. Виступала на сцені Большого театру, у провідних оперних театрах СРСР, у «Метрополітен-опера» в Нью-Йорку, а також у театрах Чехословаччини, Німеччини, Болгарії, Югославії, Румунії, Угорщини, Польщі, Фінляндії та Австрії. Гастролювала містами Японії, Австралії, Куби та Ізраїлю, давала сольні концерти в Ріо-де-Жанейро, співала в паризькій залі «Олімпія».
У її творчому репертуарі було близько трьох десятків сопранових партій зі світової оперної класики та опер сучасних композиторів. Вона також мала значний камерний репертуар, що налічував понад двадцять концертних програм і охоплював відомі оперні арії, твори старовинної, класичної, духовної та сучасної музики. Серед її сценічних партій були Тоска, Тетяна в «Євгенії Онєгіні», Чіо-Чіо-сан у «Мадам Баттерфляй», Ліза в «Піковій дамі», Аїда, Дездемона, Леонора та інші.
Бієшу викладала вокал у Кишиневі в Академії музики імені Г. Музическу, де стала професоркою. Вона проводила майстер-класи для студентів-вокалістів в університеті мистецтв міста Нагоя, у Пекінській та Віденській консерваторіях, а також в оперних театрах Туреччини й Куби. Тривалий час входила до журі численних міжнародних вокальних конкурсів у Токіо, Барселоні, Марселі, Будапешті, Батумі, Баку та інших містах, а також була постійною членкинею журі конкурсів імені Петра Чайковського, Михайла Глінки та Георгія Свиридова.
Вона брала активну участь у музичному та фестивальному житті Молдови. З 1990 року в Кишиневі проводиться Міжнародний фестиваль зірок оперного і балетного мистецтва «Запрошує Марія Бієшу». У 1995 році співачка виступила на першому Різдвяному фестивалі мистецтв у Новосибірську з партією Аїди у концертному виконанні, а в 2001 році дала концерти у шести європейських столицях із програмою романсів румунських і молдовських композиторів на вірші Міхая Емінеску.
Серед її відзнак — звання народної артистки СРСР, Ленінська премія, Державна премія СРСР, а також інші почесні звання й нагороди. У творчому доробку співачки були також кіно- і телефільми за її участю та численні грамзаписи арій, пісень, романсів і оперних вистав. Останніми роками життя вона продовжувала концертну діяльність, виступаючи в Австрії, Німеччині, Франції, Італії, Угорщині, Японії, Білорусі, Україні та Росії. Померла після тривалої хвороби на рідкісну форму лейкемії та була похована на Центральному (Вірменському) кладовищі в Кишиневі.