Мартін Блумнер
Мартін Блумнер — німецький композитор, диригент і теоретик музики. Народився 21 листопада 1827 року у Фюрстенберзі, Мекленбург; помер 16 листопада 1901 року в Берліні.
З ранніх років брав уроки музики у концертмейстера Гепферта. 1845 року вступив до Берлінського університету, де спочатку вивчав теологію, а згодом філософію та природничі науки. Того ж року став членом Берлінської співочої академії. Від 1847 року присвятив себе музиці й вивчав композицію під керівництвом З. В. Дена та Г. В. Тешнера, у якого опановував контрапункт.
1847 року Блумнер став помічником диригента Е. Греля, а 1876-го очолив як диригент Берлінську співочу академію. Тривалий час також диригував співочим товариством Цельтера. Від 1875 року був дійсним членом Королівської прусської академії мистецтв, 1880 року увійшов до її сенату, а 1885-го очолив музичну секцію. Згодом став професором і керівником майстер-класу з композиції. 1891 року його призначили віцепрезидентом академії та директором академічної вищої школи композиції.
Блумнер писав вокальну музику. Серед його творів — ораторії «Авраам» (1859) і «Падіння Єрусалима» (1874), восьмиголосний гімн «Тебе, Бога, хвалимо», великі кантати для хору, солістів та оркестру, зокрема траурна кантата «У часі й вічності» (1885) і святкова кантата до ювілею Берлінської співочої академії (1891), а також псалми й мотети. Берлінський університет присвоїв йому ступінь почесного доктора філософії за працю «Історія Берлінської співочої академії» (1891).