Мартен Марсік
Мартен Марсік — бельгійський скрипаль, композитор і музичний педагог. Народився 9 березня 1847 року в Жюпії, нині частині Льєжа. Перші уроки музики здобув у батька, а у семирічному віці вступив до Королівської консерваторії в Льєжі, де навчався гри на скрипці у Дезіре Гейнберга та також займався фортепіано й органом. Від дванадцяти років працював церковним органістом.
1864 року Марсік закінчив Льєзьку консерваторію із золотою медаллю. Далі навчався в Брюссельській консерваторії у класах композиції Йоганна Генріха Куфферата та скрипки Юбера Леонара, а від 1868 року був учнем Ламбера Массара, професора Паризької консерваторії. У 1870–1871 роках удосконалював майстерність у Йозефа Йоахіма в Берліні.
1871 року його прийняли до щойно заснованого Національного музичного товариства в Парижі, а 1873 року він дебютував у паризьких «Популярних концертах». Упродовж 1875–1895 років виступав під орудою провідних паризьких диригентів — Шарля Ламуре, Жуля Падлу та Едуара Колонна. Гастролював країнами Європи, зокрема в Москві та Петербурзі у 1880 і 1885 роках, а згодом у США. Як ансамбліст грав у різних складах разом із Камілло Сіворі, Луї ван Вафельгемом, Полем Віардо, Гійомом Ремі та Жулем Дельсаром.
Марсік вирізнявся віртуозною технікою, енергійною й темпераментною манерою гри. Його репертуар переважно складався з класичної музики; він популяризував скрипкові та камерно-інструментальні твори Петра Чайковського. 1888 року в Парижі виконав Скрипковий концерт Чайковського під керуванням самого композитора, а 1880 року брав участь у прем’єрному виконанні квінтету Сезара Франка.
У 1892–1900 роках був професором Паризької консерваторії. Серед його учнів — Шимон Пульман, Карл Флеш, Жак Тібо та Джордже Енеску. 1903 року повернувся до Парижа; його професійна кар’єра занепала, і він помер у злиднях 21 жовтня 1924 року в Парижі.
Як композитор створив три скрипкові концерти, численні п’єси для скрипки з фортепіано, скрипкові обробки, зокрема «Вальсу-капрису» Антона Рубінштейна, а також школу гри на скрипці. Видав збірку вправ для пальців «Еврика» 1906 року та підручник «Граматика скрипки» 1924 року; також написав септет «Спогади про Неаполь». Виступав на скрипці Страдіварі 1715 року виготовлення, що пізніше дістала назву «Марсік—Страдіварі»; у 1966–1974 роках на цьому інструменті грав Давид Ойстрах.