Мариля Йонас — польська піаністка єврейського походження, лауреатка 2-го Міжнародного конкурсу піаністів імені Фридерика Шопена у Варшаві. Вона народилася у Варшаві в багатодітній родині польських євреїв, донька лікаря Станіслава Йонаса та Регини Барської. Музичні здібності виявилися в неї дуже рано: ще в дитинстві вона почала навчатися гри на фортепіано, спочатку у Влодзімежа Оберфельта.
У восьмирічному віці Йонас дебютувала на першому публічному концерті з оркестром під орудою Еміля Млинарського і була визнана вундеркіндом. У 1922 році, коли їй було одинадцять, її прийняли до Варшавської консерваторії в клас Юзефа Турчинського. Уже у дванадцять років вона вперше виступила на симфонічному ранковому концерті у Варшавській філармонії.
У міжвоєнний період піаністка брала участь у кількох конкурсах, зокрема у двох конкурсах імені Шопена у Варшаві. Готуючись до шопенівського конкурсу, вона їздила до Моржа на консультації до Ігнація Яна Падеревського, а згодом до Відня до Еміля фон Зауера. У 1927 році вона була однією з наймолодших учасниць 1-го Міжнародного конкурсу піаністів імені Фридерика Шопена, але не дійшла до фіналу. Через п'ять років, у 1932 році, здобула звання лауреатки 2-го конкурсу. Також вона взяла участь у Міжнародному конкурсі піаністів у Відні 1933 року, де отримала почесний диплом із срібною медаллю, а також у конкурсі імені Ежена Ізаї в Брюсселі 1938 року.
Йонас концертувала в багатьох європейських країнах, серед них Німеччина, Франція, Нідерланди, Данія та Швеція. У 1927—1928 роках вона виступала на моцартівських фестивалях у Байройті та Зальцбурзі. Перед початком Другої світової війни часто давала концерти в Польщі, зокрема у Варшавській філармонії, де виконувала, серед іншого, Перший концерт для фортепіано з оркестром мі мінор Генрика Мельцера-Щавінського та партиту для фортепіано з оркестром Альфредо Казелли. Вона також часто виступала із сольними програмами з різноманітним репертуаром, а її гру транслювало Польське радіо під час шопенівських концертів.
У перші місяці Другої світової війни Мариля Йонас втратила батьків, чоловіка і двох братів. Невдовзі її заарештувало гестапо, і після семи місяців ув'язнення один із німецьких офіцерів, який колись чув її гру, домігся її звільнення та порадив звернутися до посольства Бразилії в Берліні. Завдяки фальшивим документам, підготовленим працівниками посольства, вона через Лісабон дісталася Південної Америки і в 1940 році прибула до Ріо-де-Жанейро.
Після виснажливої втечі вона лікувалася в санаторії. Переломним моментом стала зустріч у 1940 році з Артуром Рубінштейном, який допоміг їй повернутися до активного концертного життя. 30 червня 1940 року вона дала свій перший після прибуття до Південної Америки концерт у Ріо-де-Жанейро. У наступні роки багато виступала в Ріо-де-Жанейро, Буенос-Айресі та інших країнах Латинської Америки. Згодом вона вирішила спробувати сили у США і 25 лютого 1946 року виступила в нью-йоркському Карнеґі-голі в першому організованому концерті після закінчення війни. Спершу її талант оцінили передусім музичні критики та журналісти, але вже 30 березня того ж року другий концерт у Нью-Йорку приніс їй великий мистецький і публічний успіх.
10 жовтня 1946 року Йонас виступила з Нью-Йоркським філармонічним оркестром під орудою Артура Родзінського, після чого концертувала в інших містах США, зокрема в Чикаго, Філадельфії, Цинциннаті та Далласі, а також у Канаді. Того ж року вона вдруге вийшла заміж — за лікаря-ендокринолога Ернеста Г. Абрахама.
У 1951 році під час одного з концертів піаністка знепритомніла, і відтоді її артистична діяльність значно скоротилася. Обстеження 1952 року виявило рідкісне захворювання крові. Надалі вона гастролювала лише епізодично. Її останній публічний концерт відбувся 1 грудня 1956 року в Карнеґі-голі в Нью-Йорку; програма складалася з творів Вольфганга Амадея Моцарта і Фридерика Шопена, але через стан здоров'я вона не змогла виконати її повністю. Померла Мариля Йонас 3 липня 1959 року в Нью-Йорку після тривалої, прогресивної та виснажливої хвороби.
У її репертуарі були твори Фридерика Шопена, Роберта Шумана, Генрика Мельцера-Щавінського, Георга Фридерика Генделя та Франца Шуберта. Вона також записала кілька альбомів для лейблу Columbia Records.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.