Матильда Маллінгер

Матильда Маллінгер — хорватська, австрійська і німецька оперна співачка, ліричне сопрано, та музична педагогиня. Вона народилася 17 лютого 1847 року в Граці в родині Ватрослава Ліхтенеггера, відомого хорватського композитора, хорового диригента і музичного педагога. Перші уроки музики й співу здобула у батька.

Навчалася у Празькій консерваторії в класі Джованні Баттісти Ґордіджані, а згодом у Відні у Ріхарда Леві. Саме у Відні відбулося її знайомство з Ріхардом Ваґнером. Почувши спів Маллінгер, він рекомендував її до Баварського оперного театру.

У 1866 році вона вперше виступила в Мюнхені на сцені Баварської опери. Особливий успіх мала у ваґнерівському репертуарі, виконуючи партії в операх «Нюрнберзькі мейстерзінгери», «Валькірія», «Лоенгрін» і «Тангойзер».

У 1869 році Маллінгер переїхала до Берліна, де стала однією з провідних співачок Берлінської опери. На її сцені вона виступала до 1882 року, працюючи поруч із Вільмою фон Фоґгенгубер і Пауліною Луккою. Згодом із великим успіхом співала також у Берлінській, Дрезденській, Веймарській і Віденській операх, а також у Маріїнському театрі в Петербурзі.

Серед її відомих сценічних партій були Норма в однойменній опері Вінченцо Белліні, Єва в «Нюрнберзьких мейстерзінгерах», Ельза Брабантська в «Лоенгріні», Зіґлінда у «Валькірії», Леонора у «Фіделіо» Людвіга ван Бетховена, Донна Анна в «Дон Жуані», графиня Альмавіва у «Весіллі Фіґаро», Паміна у «Чарівній флейті», Валентина в «Гугенотах» Джакомо Меєрбера та Аґата у «Вільному стрільці» Карла Марії фон Вебера.

У 1890—1895 роках Матильда Маллінгер викладала спів у консерваторії Праги, а потім до кінця життя працювала в берлінській консерваторії. Вона виховала цілу низку талановитих оперних співаків і співачок, зокрема К. Г. Держинську та Лотту Леман.

За свої мистецькі заслуги у 1916 році була удостоєна почесного звання «Каммерзенгер». У статті також зазначено, що вона була відома під шлюбним іменем баронеса Шиммельпфенніг. Померла в Берліні.