Моріс Равель
Моріс Равель — французький композитор і диригент, один із провідних представників музичного імпресіонізму. Він народився 7 березня 1875 року в Сібурі в родині швейцарського інженера Жозефа Равеля та Марі Делуар, яка походила з баскської родини. Батько захоплювався музикою і заохочував сина до неї.
У 1882 році Равель почав навчатися гри на фортепіано в Анрі Гіза, а з 1887 року вивчав гармонію в Шарля Рене. 1889 року він вступив до Паризької консерваторії, де навчався гри на фортепіано у Шарля де Беріо. Згодом Равель навчався в класі композитора Габріеля Форе. Знайомство з музикою Еріка Саті та зустріч із піаністом Рікардо Віньєсом заохотили його до імпровізації й композиції. За пропозицією Форе Равель створив твори на іспанські мелодії, зокрема «Габанеру», «Павану на смерть інфанти» та «Старинний менует».
У 1901–1903 роках Равель тричі брав участь у конкурсі на Римську премію, але не здобув її. 1905 року його заявку знову відхилили, що спричинило гучний резонанс у музичних колах і пресі. На той час його твори вже виконували в Парижі; увага до цієї історії сприяла зростанню його популярності. Равель відійшов від консерваторії та академічних кіл і став одним із провідних композиторів музичного імпресіонізму поряд із Клодом Дебюссі.
Равель познайомився із Сергієм Дягілєвим і написав на його замовлення музику до балету «Дафніс і Хлоя», поставленого 1912 року. Його музика звучала також у балеті «Меніни» Леоніда Мясіна, а твір «Вальс» після прем’єри виконувався окремо. Серед інших його відомих творів — «Гра води», «Іспанська рапсодія», опера «Іспанський час» і сюїта «Гробниця Куперена».
Після переїзду з Парижа до Монфор-Ламорі Равель продовжив музичну діяльність. Він гастролював як піаніст і диригент в Італії, Нідерландах та Англії, виконуючи власні твори. На замовлення Сергія Кусевицького він оркестрував «Картинки з виставки» Модеста Мусоргського. У «Болеро», створеному за задумом балерини Іди Рубінштейн, Равель поєднав класичні традиції з ритмами іспанської музики. 1925 року він завершив «Дитя і чари», яке назвав оперою-балетом.
1928 року Равель здійснив чотиримісячне турне США та Канадою як піаніст і диригент. Під час поїздки він познайомився з Джорджем Гершвіном, а його зацікавлення джазом і блюзом відбилося, зокрема, у першій частині Концерту для фортепіано з оркестром соль мажор і другій частині Другої сонати для скрипки та фортепіано. 1929 року Оксфордський університет присвоїв йому звання почесного доктора музики. 1932 року Равель гастролював Європою разом із піаністкою Маргаритою Лонг.
Після автомобільної аварії 1932 року Равель припинив роботу над балетом «Жанна д’Арк». Із 1933 року він страждав на серйозне неврологічне захворювання, яке, можливо, було наслідком травми голови. Серед його останніх творів — «Три пісні Дон Кіхота до Дульсінеї», написані для співака Федора Шаляпіна. Равель помер 28 грудня 1937 року в Парижі після невдалої операції на головному мозку, яку провели для лікування афазії. Його поховали на кладовищі Леваллуа-Перре.