Макс Фішман

Макс Фішман — радянський, молдовський композитор, піаніст і музичний педагог. Він народився 12 грудня 1915 року у Варшаві. У польських джерелах його ім’я подавалося як Мечислав Фішман, також він був відомий як Макс Бенович Фішман.

Народився в родині комерсанта і старости Варшавської синагоги Шахно-Бейниша Фішмана та Естер Фішман, уродженої Блайберг. У сім’ї було шестеро сестер і молодший брат. Навчався у Варшавському музичному училищі імені Карловича, а згодом у Варшавській консерваторії у класах Юзефа Турчинського з фортепіано та Антонія Марека з композиції.

У середині 1930-х років дебютував у Польщі як концертний піаніст і композитор. Часто виступав у Будинку сиріт Януша Корчака, а влітку виїжджав разом із цим закладом до сільської місцевості як вихователь. Співпрацював із театром Іди Камінської, а також з Лолою Фольман і Вольфом Мессінгом. З початком Другої світової війни був призваний до армії та брав участь в антифашистському русі опору. Рятуючись від переслідувань нацистів, у листопаді 1939 року переплив річку Західний Буг і опинився на території, окупованій Радянським Союзом.

У 1940–1944 роках перебував у «трудовій армії», фактично в системі ГУЛАГу, зокрема в Актюбінському виправно-трудовому таборі. На початку 1944 року після випадкового виступу отримав можливість продовжити освіту в Саратовській консерваторії, де з вересня 1944 року навчався у професора Є. М. Зінгера з фортепіано, а пізніше — у професора Г. Н. Петрова в Мінській консерваторії. Композицію вивчав у А. В. Богатирьова. З 1947 року працював концертмейстером Мінської консерваторії.

Під час війни майже вся його родина і численні родичі загинули у Варшавському гетто; багато з них брали участь у повстанні 1943 року. Після війни він був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». У 1945 році одружився з Лідією Аксьоновою. У 1949 році закінчив консерваторію, однак через кампанію боротьби з космополітизмом, що набувала антисемітських форм, мав труднощі з працевлаштуванням у Мінську. Подружжя переїхало до Гомеля, де він викладав у музичному училищі, а згодом — до Молдови.

У Кишинівській консерваторії, пізніше Кишинівському інституті мистецтв імені Гавриїла Музическу, Макс Фішман працював концертмейстером, а потім старшим викладачем кафедри загального фортепіано. Також у різні роки викладав фортепіано в Келераському педагогічному училищі та в музичній школі села Карпінени. Паралельно з педагогічною працею активно займався композицією.

У його творчому доробку були твори різних жанрів: чотири концерти для фортепіано з оркестром, соната для кларнета і фортепіано, соната для скрипки і фортепіано, тріо, п’єси для фортепіано та різних інструментів, симфонічні й хорові твори. Його музику виконували провідні музичні колективи Молдови, а також знані музиканти СРСР, Європи та США. Твори композитора звучали в Польщі, Росії, Білорусі, Україні, Румунії, Німеччині, Південній Кореї, Ізраїлі, Португалії, Франції, Норвегії, Бельгії та США.

У мистецтвознавчих оцінках творчість Фішмана характеризували як яскраву й самобутню. Особливо високо оцінювали його чотири фортепіанні концерти, відзначаючи розвинену фортепіанну фактуру, виразну ладогармонічну мову, інтенсивний тематичний розвиток і національно забарвлену образність. У його музиці поєднувалися риси романтизму та новації фортепіанного мистецтва XX століття, а її оригінальність пов’язували з молдовським національним своєріддям.

Макс Фішман помер 24 вересня 1985 року в Кишиневі. Його поховали на кишинівському кладовищі Святого Лазаря.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.