Мераб Парцхаладзе
Мераб Парцхаладзе — радянський, російський і грузинський композитор, кінокомпозитор і музичний педагог. Народився 15 грудня 1924 року в Тбілісі, Грузинська РСР, у родині композитора Олексія Парцхаладзе та музичної педагогині Марії Захарівни. Помер 14 лютого 2008 року.
У 1947—1950 роках навчався композиції у Сергія Бархударяна в Тбіліській консерваторії. 1953 року закінчив Московську консерваторію за класом композиції Семена Богатирьова, а 1957 року там само завершив аспірантуру. У 1953—1957 роках викладав у Московському хоровому училищі, а в 1957—1974 роках очолював редакцію видавництва «Музика».
Парцхаладзе писав музику для театральних постановок і фільмів. Серед його театральних робіт — «Світло далекої зірки» (1964), «Камінці на долоні» (1965), «Верхи на дельфіні» (1968), «Короткий Хвіст, Холодний Ніс» (1971), «Одні без ангелів» (1971) та «Поки арба не перекинулася» (1972).
Його доробок охоплює симфонічну поему «Нестан» за поемою Шоти Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» (1954), Концерт для фортепіано з оркестром (1953), Струнний квартет (1951), Сонату для скрипки та фортепіано, фортепіанні «Пандурулі» № 1 і № 2. Він також створив оркестрові сюїти «Лісові картини» (1978), «Тайговими стежками» (1986) та «Прощання з Дерсу» (1987), писав пісні, зокрема «Найщасливіша» на слова Г. Регістана.
1967 року Парцхаладзе отримав звання заслуженого діяча мистецтв Грузинської РСР, 1978 року — заслуженого діяча мистецтв РРФСР, а 1986 року став народним артистом РРФСР.