Міхай Бредічану

Міхай Бредічану — румунський диригент і композитор. Він народився у Брашові в Румунії, був сином Тіберіу Бредічану і став помітною постаттю румунського музичного життя також як музикознавець і музикант.

Початкову фахову освіту здобув у Брашовській консерваторії, яку закінчив 1939 року як піаніст. Він був учнем Імануїла Бернфельда, який навчався у паризькій Схола канторум у Венсана д’Енді. У 1943—1947 роках Бредічану продовжив навчання в Бухарестській академії музики, де вивчав фортепіано, композицію та диригування. Серед його викладачів були Михайло Жора з композиції, Димитріє Куклін з естетики, Едуард Лінденберг та Іонель Перля з диригування, а також Флоріка Музическу з фортепіано. Окрім музичної освіти, він закінчив і юридичний факультет Бухарестського університету.

Від 1943 року Бредічану працював репетитором у Бухарестській опері. У 1946 році, ще будучи студентом, він став хормейстером цього театру й упродовж двадцяти років був тісно пов’язаний передусім із цією установою. У 1959—1966 роках очолював її як художній керівник і головний диригент. Паралельно співпрацював із Бухарестським філармонійним оркестром, а 1956 року став засновником симфонічного оркестру в Галаці.

Починаючи з 1959 року, він гастролював як диригент у різних країнах Європи, зокрема 1960 року виступав у СРСР, а 1967 року вперше з’явився на сцені у США. У 1969—1982 роках Бредічану жив і працював переважно у США: спочатку як музичний консультант симфонічного оркестру міста Сирак'юс, а з 1971 року — як викладач і науковий співробітник Сирак'юзького університету.

Його наукові інтереси були пов’язані зі способами застосування різних топологічних моделей і концепції багатовимірного часу до композиції та виконання музики. Зокрема, він розробив і 1970 року запатентував «поліметроном», або «політаймер», — комп’ютерний пристрій, що давав змогу виконувати поліфонічні твори, у яких різні голоси використовують різні темпи. Водночас із працею у США в 1978—1980 роках він був генеральним директором Стамбульської опери.

1982 року Бредічану повернувся до Румунії. До 1990 року він очолював Бухарестський філармонійний оркестр, а з 1991 року став на чолі Національної опери.

Композиторська спадщина Бредічану охоплює ранні камерні та симфонічні твори, театральну музику 1950-х років, зокрема до п’єс «Дон Карлос» Фрідріха Шиллера і «Світанок над Москвою» Анатолія Сурова, балет «Майстер Маноле» за відомою народною легендою, написаний 1967 року, а також поліфонічні п’єси 1970-х років із використанням поліметронома.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.