Мікаел Тарівердієв
Мікаел Леонович Тарівердієв — радянський і російський композитор вірменського походження, автор музики для кіно, оперних, балетних, вокальних та інструментальних творів. Народний артист РРФСР (1986), лауреат Державної премії СРСР 1977 року; став першим радянським композитором, відзначеним цією премією за кіномузику.
Народився в Тбілісі у вірменській родині й був єдиною дитиною. Навчався у 43-й тбіліській середній школі, музичній школі-десятирічці при Тбіліській консерваторії за класом фортепіано та в Тбіліському музичному училищі за класом композиції професора Шалви Мшвеліде. Півтора року навчався в Єреванській консерваторії, де опанував вірменську мову. У 1953—1957 роках був студентом Московського музично-педагогічного інституту імені Гнесіних у класі композиції Арама Хачатуряна. Його романси виконувала Зара Долуханова.
У кінематографі дебютував 1958 року музикою до стрічки «Юність наших батьків». Першою зрілою працею, у якій композитор, за власним визначенням, знайшов упізнаваний стиль, стала музика до фільму Михайла Каліка «Людина йде за сонцем» (1961). Тарівердієв написав музику до 132 фільмів; найбільшу популярність йому принесли «Сімнадцять миттєвостей весни» та «Іронія долі, або З легкою парою!». Серед інших його робіт для екрана — «Мій молодший брат», «Король-олень», «До побачення, хлопчики!», «Любити», «Старомодна комедія» та «Адам одружується з Євою».
Творчий доробок Тарівердієва охоплює понад сто пісень і романсів, п’ять опер, чотири балети, камерні вокальні цикли, симфонію, три органні концерти, два концерти для скрипки з оркестром і концерт для альта та струнного оркестру. Його опера «Хто ти?» 1966 року відкрила Камерний музичний театр Бориса Покровського. Опера-буф «Граф Каліостро» тривалий час входила до репертуару цього театру. Серед органних творів — концерти «Кассандра» і «Поліфонічний зошит», симфонія для органа «Чорнобиль» та цикл із десяти хоралів «Наслідування старих майстрів». Для альтиста й диригента Юрія Башмета композитор створив «Концерт у романтичному стилі для альта і струнного оркестру».
У 1970-х роках Тарівердієв також виконував власні пісні на телебаченні. Кілька років працював як композитор і музичний педагог із вокальним тріо «Меридіан» з Іванова. Він був лауреатом 18 міжнародних премій, зокрема премії Американської академії музики 1975 року та премії японської звукозаписувальної фірми «Віктор» 1978 року, а також трьох премій «Ніка». У 1993—1996 роках очолював експертну раду міжнародної благодійної програми «Нові імена» та займався з обдарованими виконавцями.
Помер 25 липня 1996 року від гострого серцевого нападу в санаторії «Актор» у Сочі. Похований на Вірменському кладовищі в Москві поруч із батьками. Після смерті композитора його ім’ям назвали премію за найкращу музику в межах фестивалю «Кінотавр», а з 1999 року в Калінінграді раз на два роки проводять Міжнародний конкурс органістів імені Мікаела Тарівердієва.