Михайло Банк
Михайло Банк (1929–2013) — радянський і російський піаніст, диригент і музичний педагог. Народився 27 березня 1929 року. У 1951 році закінчив Ленінградську державну консерваторію імені Миколи Римського-Корсакова, де навчався в класі професора Самарія Савшинського.
У 1960–1963 та 1973–1978 роках працював у Державному академічному Великому театрі СРСР і брав безпосередню участь у постановках балетних вистав. Співпрацював із майстрами оперного мистецтва, зокрема з Іваном Козловським, Лідією Мясниковою та Борисом Руденком. Як піаніст-концертмейстер виступив більш ніж у 15 міжнародних конкурсах і майже на кожному здобував диплом за акомпанемент; також грав із закордонними виконавцями в СРСР.
У 1958 році став лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради, здобувши диплом II ступеня. У 1968–1978 роках викладав у Московській державній консерваторії імені Петра Чайковського, де вів клас концертмейстерської майстерності. До його репертуару входили твори Сергія Рахманінова, Сергія Прокоф’єва, Дмитра Шостаковича, Арама Хачатуряна та Джорджа Гершвіна; їх Банк виконував із провідними диригентами й оркестрами.
У 1967–1968 роках був головним диригентом Національного балету Куби під керівництвом Алісії Алонсо, а в 1977–1979 роках — головним диригентом Державного театру балету СРСР. Виступав із Майєю Плісецькою та Ольгою Лепешинською. Організував і очолював як головний диригент фестиваль «Зірки радянського балету», а також був художнім керівником фестивалю імені Сергія Прокоф’єва в селі Сонцівка. Як соліст співпрацював із багатьма диригентами, зокрема з Юрієм Башметом, та виконав низку російських прем’єр із його оркестром. За концертну діяльність виступав більш ніж у 60 країнах. Банк був занесений до Книги рекордів Гіннеса як найстарший піаніст, що продовжував концертну діяльність. У 1971 році отримав звання заслуженого артиста РРФСР, а в 1990 році — народного артиста РРФСР.
Помер 24 жовтня 2013 року в Москві. Похований на Троєкурівському кладовищі.