Михайло Ерденко
Михайло Гаврилович Ерденко — російський і радянський скрипаль циганського походження, педагог, заслужений артист Республіки, заслужений діяч мистецтв РСФРР. Його вважають засновником циганської музичної династії Ерденко. Він також відомий як автор низки творів для скрипки в академічному й водночас циганському стилі.
Народився в селі Бараново Старооскольського повіту Курської губернії в бідній циганській родині. Його батько був скрипалем у третьому поколінні та керівником циганського оркестру, тож майбутнє сина як музиканта визначилося дуже рано. З раннього дитинства батько навчав його гри на скрипці: уже в чотири роки Михайло грав із батьком на весіллях, а в п’ятирічному віці дав перший концерт у Харкові, а також виступав у Ростові та Катеринославі. Про хлопчика-музиканта писала преса, і згодом ним зацікавилися викладачі Курських музичних класів.
У чотирнадцять років, завдяки меценатським пожертвам і коштам, заробленим на концертах, він поїхав до Москви з рекомендаційним листом А. М. Абази для вступу до музичної школи при Московській консерваторії імені Чайковського. У 1904 році закінчив консерваторію по класу скрипки І. В. Гржималі з малою золотою медаллю, а його ім’я було занесене на мармурову дошку консерваторії. Після цього викладав у музичному училищі в Самарі.
Ерденко брав участь у революційних подіях 1905 року, диригував оркестром на похороні М. Е. Баумана. Після придушення повстання в Москві його судили й заслали до Вологди, а потім до Архангельської губернії. Коли йому знову дозволили виступати, він розгорнув широку концертну діяльність в Україні, на Донбасі, у Курську, Самарі, Києві, Одесі, Вологді, Архангельську, Царицині, Оренбурзі, Середній Азії та на Кавказі. Поряд із концертами у великих містах і престижних залах він давав благодійні виступи на користь шахтарів, робітників і студентства. Його репертуар поєднував класичні твори Баха, Бетховена, Моцарта, Брамса, Шопена, Чайковського, Паганіні та інших композиторів із власними обробками циганського фольклору.
У 1910 році музикант відвідав Ясну Поляну, де познайомився з Левом Толстим, і між ними зав’язалися дружні стосунки. Того ж року він брав уроки в бельгійського скрипаля Ежена Ізаї в Бельгії, став лауреатом Московського конкурсу скрипалів і отримав запрошення на професорську посаду до Київського музичного училища, яке 1913 року було реорганізоване в консерваторію. У цей період він розширив свою діяльність, виступаючи не лише як скрипаль, а й як симфонічний диригент, композитор та учасник камерних ансамблів. У Києві підтримував дружні зв’язки з багатьма відомими музикантами, серед яких Сергій Рахманінов, Олександр Скрябін, Олександр Гречанінов, Рейнгольд Глієр, Олександр Глазунов, Василь Сафонов і Генріх Нейгауз.
Після Жовтневої революції Ерденко вів активне творче життя й гастролював Росією з оркестрами, у тому числі благодійними. У 1920 році оселився в Краснодарі, де організував і очолив музично-театральний комітет, симфонічний оркестр, академічний хор, драматичний і оперний театри та Кубанську консерваторію. Водночас продовжував концертну діяльність і гастролі по країні. У 1923–1932 роках здійснив п’ять закордонних гастрольних поїздок, ставши першим і єдиним представником радянського скрипкового мистецтва в Японії та Китаї, а також виступав у Кореї, Польщі, Латвії, Литві та Німеччині. У 1925 році йому присвоїли звання заслуженого артиста Республіки, а в 1934 році — заслуженого діяча мистецтв РСФРР.
У 1927 році переїхав до Москви, де не лише концертував, а й брав участь у перших радіоконцертах разом із К. Державіною, В. Качаловим, А. Неждановою та Н. Обуховою. У 1926–1928 роках відвідував із концертами Китай, Японію, Литву, Латвію, Естонію, а в Німеччині виступав на антифашистських концертах-мітингах. У 1935 році його запросили на посаду професора Московської консерваторії. Паралельно з викладанням він продовжував активну концертну діяльність. Помер 21 січня 1940 року в Москві.
Як композитор Ерденко створив «Сонату в старовинному стилі» для скрипки та фортепіано, низку скрипкових п’єс, романсів, каденції до концертів Паганіні та Брамса, а також до сонати Дж. Тартіні «Диявольська трель». Він залишив кілька редакцій і транскрипцій творів Шопена, Венявського, Брамса, Поппера, Чайковського, Рахманінова та Аляб’єва, а також акомпанементи до «Танцю відьом» і етюдів Паганіні. Незавершеною залишилася його опера «Цигани». Пам’ять про митця зберігалася й після смерті: у 1956 році в Старому Осколі відкрили дитячу школу мистецтв його імені, одну з вулиць міста назвали на його честь, а в 1986 році було засновано міжнародний конкурс юних скрипалів і віолончелістів імені М. Г. Ерденка.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.