Михайло Глінка
Михайло Глінка — російський композитор, один із засновників російської традиції класичної музики. Він народився 1 червня 1804 року в селі Новоспаському Смоленської губернії. Помер 15 лютого 1857 року в Берліні.
Із десяти років Глінка навчався гри на фортепіано та скрипці. У 1817 році батьки привезли його до Санкт-Петербурга, де він вступив до Благородного пансіону. Там його наставником був поет Вільгельм Кюхельбекер. Глінка також брав приватні уроки музики у Карла Цайнера та Джона Філда. У 1822 році він закінчив навчання, посівши друге місце серед учнів.
Після пансіону Глінка вивчав західноєвропейську музику, виступав у дворянських салонах і почав писати власні твори. Серед ранніх робіт — романси «Не спокушай мене без потреби», «Не співай, красуне, при мені» та «Осіння ніч, люба ніч». Він також створював оркестрову й камерну музику. Подорож Кавказом 1823 року познайомила його з місцевими мелодіями, які згодом відбилися у східних епізодах опери «Руслан і Людмила».
У 1830–1833 роках Глінка жив в Італії, де познайомився з Вінченцо Белліні та Гаетано Доніцетті й вивчав стиль бельканто. У цей час він написав, зокрема, Секстет для фортепіано та струнних і «Патетичне тріо». Пізніше в Берліні під керівництвом Зігфріда Дена вивчав поліфонію та оркестрування.
Повернувшись до Росії, Глінка написав оперу «Життя за царя», прем’єра якої відбулася 1836 року й мала великий успіх. У 1837 році він розпочав роботу над оперою «Руслан і Людмила», поставленою 1842 року. У 1837–1839 роках Глінка керував Придворною співочою капелою, а також навчав співаків і готував із ними оперні партії та камерний репертуар. Його діяльність сприяла формуванню російської вокальної школи.
Під час подорожей Францією та Іспанією Глінка вивчав іспанські мелодії. На їх основі він створив увертюри «Арагонська хота» та «Спогад про літню ніч у Мадриді». У 1848 році у Варшаві написав симфонічну фантазію «Камаринська» на теми двох російських пісень. Серед його інших відомих творів — «Вальс-фантазія» та романс «Я пам’ятаю дивну мить» на слова Олександра Пушкіна.
У 1850-х роках Глінка давав уроки співу, працював над симфонією «Тарас Бульба», яку не завершив, і написав музику на церковнослов’янські богослужбові тексти. У 1856 році він вирушив до Берліна, де вивчав творчість Джованні П’єрлуїджі да Палестрини та Йоганна Себастьяна Баха. Глінка помер там у 1857 році; згодом його прах перевезли до Санкт-Петербурга. Його твори вплинули на композиторів наступних поколінь і визначили розвиток російської симфонічної та оперної музики.