Михайло Гольдштейн

Михайло Гольдштейн — радянський, потім західнонімецький композитор і скрипаль, педагог, автор музичних містифікацій. При народженні мав ім’я Мойсей Менделевич Гольдштейн. Народився в Одесі 1 жовтня 1917 року, навчався там у Петра Столярського, а згодом у Московській консерваторії у Миколи Мясковського з композиції, Абрама Ямпольського зі скрипки та Костянтина Сараджева з диригування. Був братом скрипаля Бориса Гольдштейна.

Від 1948 року викладав у різних музичних навчальних закладах Москви. Через травму лівої руки поступово відійшов від активного скрипкового виконавства й переважно зосередився на композиції. Особливу славу йому принесли музичні містифікації: він створював стилізації та приписував їх вигаданим або історичним авторам. Серед таких творів були Симфонія № 21 вигаданого українського композитора Миколи Овсянико-Куликовського, Концерт для альта з оркестром Івана Хандошкіна, «Експромт» Мілія Балакірєва, а також твори, приписані Тартіні, Рейху і Глазунову.

Ці композиції виконували й записували відомі радянські музиканти, а деякі музичні критики намагалися будувати на них власну репутацію. У 1963 році Гольдштейн здобув одразу три премії Всесоюзного конкурсу композиторів за твори для скрипки та віолончелі, подані під псевдонімами. Його авторська композиторська діяльність викликала негативну реакцію радянської влади, у зв’язку з чим його неодноразово викликали на допити в КДБ.

У 1964 році йому дозволили емігрувати з СРСР. Спочатку він поїхав викладати до Східного Берліна, згодом дістав можливість перебратися до Відня як особа, що бажала емігрувати до Ізраїлю. Після цього оселився в Гамбурзі, де з 1969 року викладав у Гамбурзькій вищій школі музики. Також активно співпрацював з українською емігрантською пресою і друкував статті на музичні теми під псевдонімом «Михайло Михайловський». Останні роки життя провів у містечку Квікборн.

Найвідомішою містифікацією Гольдштейна стала Симфонія № 21 Миколи Овсянико-Куликовського. За спогадами самого автора, на створення цього твору його наштовхнули розмови з Ісааком Дунаєвським і Всеволодом Чаговцем. Написавши стилізацію під музику межі XVIII—XIX століть, він приписав її вигаданому поміщикові-композитору, якому навіть було надано детальніші біографічні риси й роки життя. Твір виявився особливо доречним для радянської культурної політики кінця 1940-х — початку 1950-х років, зорієнтованої на пошук власних національних витоків. Симфонію виконували провідні радянські колективи, зокрема її записав Симфонічний оркестр Ленінградської філармонії під орудою Євгена Мравінського.

Містифікація набула такого розголосу, що стаття про Овсянико-Куликовського потрапила до другого видання Великої радянської енциклопедії та до «Енциклопедичного словника». Лише 1959 року вона була публічно викрита у фейлетоні Яна Поліщука в «Літературній газеті». Окрім музичної діяльності, Гольдштейн був також автором книжок і праць, серед яких «П. І. Чайковський в Одесі», «Школа імені Столярського» та мемуарні «Записки музиканта».

Connections

This figure has 2 connections in the Music Lineage catalog.