Михайло Климов
Михайло Георгійович Климов — російський диригент-хормейстер, який народився 21 лютого 1881 року в Завидові. Він вплинув на художній напрям Петербурзької капели у XX столітті.
У 1893–1900 роках навчався в Московському синодальному училищі. 1908 року закінчив Петербурзьку консерваторію, де вивчав теорію композиції у класі Миколи Римського-Корсакова та диригування у класі Миколи Черепніна.
У 1904–1906 і 1913–1917 роках працював у Петербурзькій капелі старшим учителем співу та диригентом, у 1917–1935 роках був її головним диригентом. У 1919–1921 роках завідував капелою, а в 1922–1930 роках був її директором. За його ініціативою 1927 року орган із Голландської церкви перенесли до капели. У 1921 році Климов запропонував Михайлові Штейнбергу збірник наспівів Страсного тижня, використаний композитором для циклу «Страсний тиждень».
Того ж року Климов долучився до заснування Оперної студії Петербурзької консерваторії, якою згодом керував; у 1922–1923 роках входив до правління консерваторії. У 1925–1927 роках був директором і художнім керівником Ленінградської філармонії. Від 1908 року викладав у консерваторії теоретичні предмети й оперний ансамбль, керував хоровим класом; з 1911 року був старшим викладачем, а з 1926-го — професором. Також викладав у хоровому технікумі капели, брав участь в організації Народної консерваторії в Ленінграді та написав підручник із сольфеджіо й інші навчальні посібники.
Климов створив хор, здатний виконувати різноманітний репертуар — від простих пісень до великих творів класичної та сучасної музики. Для хору він переклав твори Йоганна Себастьяна Баха, Вольфганга Амадея Моцарта, Людвіга ван Бетховена, Роберта Шумана, Петра Чайковського, Модеста Мусоргського та інших композиторів. Серед цих перекладень — «Мрії» Шумана, «Неаполітанська пісня» Чайковського, «Музична табакерка» Анатолія Лядова й «Пісня про блоху» Мусоргського. Климов помер 20 лютого 1937 року в Ленінграді; його поховали на Некрополі майстрів мистецтв Олександро-Невської лаври.